Два роки тому Україна втратила одного зі своїх відважних синів – мужнього захисника Дмитра Анатолійовича Скрипая. Його життя, сповнене відваги та самовідданості, передчасно обірвалося, залишивши глибокий слід у серцях тих, хто знав його та цінує внесок кожного героя в боротьбу за свободу. Пам’ять воїна Дмитра Скрипая є незгасним прикладом вірності присязі та любові до рідної землі.

Дмитро був бійцем десантно-штурмової роти, підрозділу, що виконував численні складні та небезпечні бойові завдання на передовій. Його побратими згадують його як надійного товариша, сміливого та рішучого воїна, який ніколи не пасував перед труднощами. Кожне завдання, виконане Дмитром та його ротою, наближало Україну до перемоги, демонструючи непереможний дух українських захисників.

Трагедія сталася під час виконання одного з таких відповідальних завдань поблизу міста Кремінна на Луганщині. У цій гарячій точці війни Дмитро потрапив під жорстокий ворожий артилерійський обстріл. Він отримав тяжкі поранення, які стали фатальними. Попри всі зусилля медиків, які відчайдушно боролися за його життя, серце молодого героя не витримало. Це стало величезною втратою для його родини, побратимів та всієї України, що вшановує кожного свого захисника.

Сьогодні, через два роки після цієї гіркої втрати, ми з глибоким смутком та невимовним болем згадуємо світлий образ Дмитра Анатолійовича Скрипая. Його юна душа, сповнена незламної відваги та безмежної відданості військовій присязі, назавжди закарбується у нашій національній пам’яті як символ мужності, незламності та найвищої самопожертви. Дмитро Скрипай віддав найцінніше – своє життя – заради нашого майбутнього, заради миру та свободи України.

Ми схиляємо голови перед його немеркнучим героїзмом та невмирущим подвигом. Його ім’я навічно вписане в історію України як ім’я справжнього героя. Його жертва не буде забута. Ми пам’ятатимемо кожного, хто стоїть на захисті нашої Батьківщини. Нехай пам’ять воїна буде вічною, а його подвиг – прикладом для майбутніх поколінь. Він живе в наших серцях.