Два роки тому перестало битися серце нашого земляка, мужнього воїна Сергія Сіліневича. Його життя обірвалося на війні, але пам’ять про нього живе у серцях усіх, хто його знав і любив. Ця втрата нагадує про високу ціну, яку платить Україна за свою свободу, і про подвиги її захисників. Сергій Сіліневич — це не просто ім’я, це символ мужності та самопожертви.

Сергій був не лише відважним захисником України, а й люблячим чоловіком та найкращим татом для своїх донечок. Його відданість родині та глибока любов до близьких залишаються незмінним прикладом для нас усіх. Для своєї сім’ї він назавжди залишиться світлим прикладом доброти, турботи і безмежної любові. У його очах завжди сяяла теплота, а в серці — сила, яка надихала близьких і давала їм впевненість у завтрашньому дні. Його присутність у житті родини була опорою, яка тримала їх у найскладніші моменти.

Сьогодні особливо важко родині, адже немає поруч того, хто був їхньою опорою, підтримкою і натхненням. Але вони знають і відчувають: Сергій поруч — у їхніх серцях, у кожному доброму слові й спогаді, у їхній любові. Пам’ять про Сергія Сіліневича живе у розповідях про його героїчні вчинки, у його щирих усмішках, у тих моментах щастя, які він дарував своїм близьким. Його дух незламності продовжує надихати боротися за майбутнє, за яке він віддав своє життя.

Ми низько схиляємо голови перед його світлою пам’яттю. Його ім’я навічно вписане в історію України як ім’я справжнього Героя. Герої не вмирають. Вони залишаються з нами назавжди, у наших серцях, у наших спогадах, у нашій боротьбі за вільну Україну. Ця пам’ять єднає нас і надає сил рухатися вперед, попри всі труднощі.

Вічна шана та вдячність Герою України — Сергію Сіліневичу. Його подвиг не буде забутий. Його жертва — це нагадування про нашу відповідальність перед майбутніми поколіннями. Ми пам’ятаємо, ми віримо, ми переможемо.