Те, що держава досі називає “соціальними стандартами”, вже давно не відповідає реаліям життя, перетворившись на об’єкт гіркої іронії. Особливо гостро це відчувається, коли мова заходить про **прожитковий мінімум**, встановлений на рівні **2 900 гривні**. Ця цифра, закладена у державний бюджет, викликає відверте здивування та нерозуміння у суспільстві, адже вона абсолютно не дозволяє забезпечити гідне існування жодній людині в сучасних українських умовах. Навіть високопосадовці відкрито визнають цю проблему. Наприклад, голова фінансового комітету, народний депутат Данило Гетманцев, прямо заявляє, що фактичний поріг виживання є щонайменше втричі вищим за офіційно встановлений **прожитковий мінімум**. Він наголошує, що навіть за цих реалістичніших показників людям вкрай складно звести кінці з кінцями. Головною метою уряду, за його словами, є поступове підвищення мінімальної пенсії до бажаних **4 000 гривні**, а середньої заробітної плати – до рівня **12 000-13 000 гривні**. Проте, як зазначає чиновник, наразі державний бюджет має достатньо ресурсів лише для реалізації першого кроку – підвищення мінімальної пенсії. «Ми повинні чесно сказати людям, що нинішні цифри – це абстракція», – підкреслює голова фінансового комітету, визнаючи відірваність офіційних показників від дійсності. Яскравим прикладом такої відірваності є абсурдні норми так званого “споживчого кошика”, який є основою для розрахунку **прожиткового мінімуму**. Згідно з цими нормами, підлітку, наприклад, належить лише одна зимова та одна демісезонна куртка на цілих три роки, тоді як жінці передбачено всього дві сукні на сім років. Це викликає обурення і вказує на глибоке нерозуміння реальних потреб громадян. Депутат додає, що «такі норми може вигадати лише чиновник, далекий від реальності». Ця думка знаходить широкий відгук серед українців, які щодня стикаються з неможливістю вижити на офіційно встановлені **соціальні стандарти**. Якщо проблему ігнорувати та замовчувати її справжні масштаби, попереджає Данило Гетманцев, то з’являтимуться нові схеми, подібні до «кешбеків», а кошти, призначені для підтримки населення, знову обходитимуть тих, хто найбільше потребує допомоги. Це призведе до подальшого зростання соціальної напруги та недовіри до державних інституцій. У соціальних мережах вже давно вирує хвиля обурення. Люди активно обговорюють, що навіть пропоновані **4 000 гривні** для мінімальної пенсії аж ніяк не вирішують проблеми бідності, тоді як окремі категорії населення вже давно отримують значно вищі виплати. Громадяни категорично вимагають реального та комплексного перегляду діючих соціальних стандартів, а не лише “косметичного” коригування цифр, яке не змінює суті проблеми. Це питання стало одним із найгостріших у суспільному дискурсі, адже воно безпосередньо стосується добробуту мільйонів українців. На жаль, коріння цієї складної соціально-економічної ситуації сягає 2014 року, коли розпочалася широкомасштабна війна. Триваюча агресія змусила Україну спрямовувати величезні ресурси на оборону та захист суверенітету, відволікаючи їх від соціальних програм та підвищення добробуту населення. Війна є основною перешкодою на шляху до покращення економічної ситуації та підвищення рівня життя. Отже, щоб мати змогу істотно підняти пенсії, заробітні плати та забезпечити гідний **прожитковий мінімум** для всіх громадян, Україні необхідно міцно тримати лінію фронту та відстояти свою незалежність. Це є першочерговим завданням, яке безпосередньо впливає на можливість подальшого економічного розвитку та покращення соціальних умов. Тому вкрай важливо продовжувати підтримувати українську армію – донатами, волонтерством, а також моральною підтримкою наших військових. Тільки спільними зусиллями ми зможемо забезпечити перемогу, яка стане основою для будівництва заможної та соціально справедливої держави.