#дві_війни_одне_життя Амалія Морозенко, підопічна відділення соціальної допомоги вдома терцентру Салтівського району міста Харкова, народилася 5 липня 1926 року в селищі Південному Харківської області. Її життя охопило два трагічні періоди для України: Другу світову війну та сучасну російську агресію. Це свідчення людини, яка пережила жахи однієї війни і з болем спостерігає за іншою.
Коли розпочалася Друга світова війна, Амалії Йосипівні було лише 15 років. Жахи німецької окупації вона разом із батьками пережила у своєму рідному селищі. Коли радянська армія вперше визволяла Харків, сім’я змогла евакуюватися на Кавказ, рятуючись від подальших бойових дій. Після визволення Харкова у серпні 1943 року, Амалія Йосипівна разом з батьками повернулася додому. Вона вступила до технікуму залізничного транспорту, намагаючись повернути своє життя до нормального русла. У вільний від навчання час вона активно допомагала у місцевому шпиталі, підтримуючи поранених. Амалія Йосипівна згадує, як прибирали територію колишнього тролейбусного парку, який був зруйнований, і саджали дерева там, де зараз знаходиться знаменитий Дзеркальний струмінь у Харкові.
З гіркотою Амалія Йосипівна порівнює ставлення німців до українців під час Другої світової війни та ставлення сучасних росіян. Вона стверджує, що у росіян воно набагато гірше, адже їхні душі сповнені ненависті та агресії, що нагадує найстрашніші часи минулого століття. Її слова є потужним свідченням того, як історія повторюється, але жахливішими методами.
Амалія Морозенко висловлює глибоку вдячність усім військовим, волонтерам та соціальним працівникам, які зараз роблять усе можливе для захисту України та підтримки її громадян. Вона, як і мільйони українців, з нетерпінням чекає на повну перемогу України, яка принесе мир та спокій на рідну землю. Її історія – це не просто спогади, а потужне нагадування про ціну миру та стійкість українського народу. Ця розповідь про дві війни, одне життя, підкреслює незламність духу та надію на краще майбутнє.
