Історичне значення Державного Прапора України

Історія кольорів українського прапора глибоко вкорінена в історичне минуле. Сині та жовті барви сягають часів Руського королівства, позначаючи державу короля Данила у XIII столітті. Перші згадки про поєднання цих кольорів на українських землях датуються початком XV століття. На Грюнвальдській битві 1410 року воїни з Львівщини використовували синій прапор із зображенням жовтого лева, що спинається на скелю. Протягом XV століття, у Польському королівстві, гербом Руського воєводства залишався лев, часто з короною та скелею, але завжди на синьому полі з золотим левом і скелею. Після 1772 року, коли частина західноукраїнських земель увійшла до складу Австрійської імперії, цей символ тимчасово вийшов з ужитку.

Революційні події «Весни народів» 1848 року в Європі сприяли відродженню історичних символів, включаючи українського лева. Разом із синьо-жовтими кольорами, вони стали національним символом українців Галичини. У цей період почали формуватися місцеві військові загони, які потребували прапорів. Головна Руська Рада допомагала у виготовленні «штандартів». З часом, замість складного зображення лева, почали поширюватися простіші полотнища з двома рівновеликими синьою та жовтою смугами, що символізували національні барви.

На початку ХХ століття, після падіння царату та під час національно-визвольного руху, синьо-жовтий стяг поширився по всій Україні. Він майорів на багатотисячних мітингах та супроводжував воїнів на фронт. Офіційне затвердження прапора відбулося 27 січня 1918 року як тимчасовий закон про флот в Українській Народній Республіці. Незважаючи на репресії за часів більшовицької окупації, синьо-жовті кольори залишалися незмінним символом української боротьби за свободу. Важливі події державотворення та акції протесту часто відбувалися під цим національним стягом. 4 вересня 1991 року, після відновлення незалежності України, синьо-жовтий прапор було піднято над Верховною Радою, символізуючи нову еру української державності.

« повернутися