## День Державного прапора України: Символ боротьби та ідентичності

23 серпня Україна щорічно відзначає День Державного прапора, вшановуючи один із найважливіших державних символів – синьо-жовтий стяг. Цей прапор є не лише національним символом, але й уособленням української ідентичності та незламної боротьби за волю.

**Історичні витоки синьо-жовтої символіки**

Поєднання блакитного та жовтого кольорів утвердилося як національні символи України ще в XIX столітті під час «Весни народів». Проте, ця символіка має значно глибші корені, що сягають часів Київської Русі. Відтоді поєднання блакитного тла та жовтого орнаменту зустрічалося в геральдиці українських поселень. Козацтво активно використовувало сині знамена, прикрашаючи їх жовтими хрестами, небесними світилами та зображеннями зброї на полкових і сотенних стягах.

Під час революційних подій 1848 року, відомих як «Весна народів», синьо-жовтий стяг остаточно закріпився як прапор українського народу. Вже у червні 1848 року цей прапор вперше було піднято над ратушею у Львові.

**Прапор у боротьбі за незалежність**

На Наддніпрянщині, що входила до складу Російської імперії, синьо-жовтий прапор як символ української національної боротьби став поширюватися після подій революції 1905–1907 років. У 1917 році він став офіційним прапором української державності. Синьо-жовті знамена супроводжували українців під час маніфестацій та були бойовими прапорами воїнів сто років тому. У квітні 1918 року ці прапори було піднято над кораблями Чорноморського флоту в Севастополі.

Навіть після втрати незалежності, синьо-жовтий прапор залишався символом національної боротьби та прагнення до відновлення державності. У радянські часи українці не полишали спроб підняти національний прапор. Зокрема, 1 травня 1966 року над Київським інститутом народного господарства було піднято синьо-жовтий стяг замість червоного. Студент Георгій Москаленко та робітник Віктор Кукса, які здійснили цей акт, були заарештовані та засуджені до таборів.

**Відновлення та сучасність**

22 січня 1973 року у Чорткові (Тернопільщина) Володимир Мармус та його товариші вивісили чотири національні прапори. 26 квітня 1989 року у Львові під українським прапором пройшов мітинг пам’яті жертв Чорнобиля, а 22 травня того ж року – Шевченківське свято у Києві. 23 березня 1990 року прапор з’явився над Тернопільською міськрадою, 3 квітня – над Львівською ратушею, а 24 липня – урочисто піднятий над Київською міською радою.

4 вересня 1991 року синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України, а 28 січня 1992 року ВРУ офіційно затвердила його як Державний Прапор України.

З того часу український прапор підкорював Еверест, майорів на антарктичній станції «Академік Вернадський», літав у космос з Леонідом Каденюком. Він був символом українських миротворчих місій, відзнак олімпійських чемпіонів, знаком протесту під час Революції Гідності. Незламний прапор «Черкас» йшов назустріч російським окупантам у Криму. Сьогодні він на шевронах наших військових, на їхніх позиціях, як пам’ять та оберіг. Синьо-жовтий стяг майорить над вільними містами України, а окуповані території чекають на повернення свого символу перемоги та свободи.