Cьогодні 01.10.2024  біля пам’ятника Захисника України в с.Драбинівка відбувся мітинг приурочений Дню захисників і захисниць України, свята Покрови Святої Богородиці, дню українського козацтва.

Ми хочемо віддати шану незламності духу представників усіх поколінь, які здобули та відстоювали незалежність України. Мужності та героїзму наших воїнів, ветеранів, волонтерів, які сьогодні захищають суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Вшанувати традиції та звитяги українського народу.

Розпочата війна московитами у 2014 році, а потім повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року спонукали тисячі українців взяти в руки зброю і стати на захист рідної землі. Здатність українського народу до самовідданого та жертовного опору агресору є  нашим національним скарбом , що успадковується  з покоління в покоління, адже українці в усі часи масово підіймались на збройний опір за право на свободу та ідентичність.

Один з таких прикладів –  історія української повстанської армії, яка прагнула відновити українську державність у часи коли світ був охоплений  другою Світовою війною, а на землях України коїли масові злочини два тоталітарних режими – московський соціалістичний та нацистський.

Сьогодні збройні сили та інші збройні формування України воюють з тим самим московським ворогом , з яким вела боротьбу УПА  високорозвинених демократій над недолугим тоталітаризмом.  Ця перемога для України важлива в сенсі самого існування нашої ідентичності, культури і держави. Ми не дамо ворогу знищити нас.

З давніх-давен Матір Божа вважається покровителькою усього українського козацтва, а козацький рід оспівується у державному гімні. Образ захисника,  який стоїть за честь і гідність нашого народу,  міцно закарбувався в пам’яті поколінь. Тож козак,  в українській культурі  –  воїн, озброєний захисник вітчизни, боронить віру, гідність та звичаї українського народу.

Нехай цей пам’ятний день доторкнеться до ваших сердець, а почуте ввіллється у ваші душі! 

     Наш народ прожив багату й бурхливу історію, жити йому довелось на роздоріжжі, через яке проходило багато різних народів і племен. Майже кожен із них зазіхав на нашу багату землю.

    Ще два роки тому, ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій.

Кожного дня, щогодини Україна завдяки нашим героям, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей.

Ми пам’ятаємо кожну краплю крові, кожен бій, кожного захисника, який віддав життя за Україну.  Ми вшановуємо їх не лише у пам’яті, але і у діях. Ми закликаємо вас сьогодні згадати полеглих героїв нашої громади , всіх кого ви знаєте.  Вічна пам’ять Едуарду Цвітченку,  Сергію Удовіченку, Роману Губарику, Івану Банку,  Сергію Запорожцю, Сергію Михайловському, Ігорю Соцькому, Максиму Тарану.

Хай пам’ять про них згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

У жалобі схиляємо голови у всеукраїнську загальнонаціональну хвилину мовчання.

Вічна пам’ять усім, хто міг би ще жити, якби не ця війна.

« повернутися