26 червня Україна та світ відзначають День кримськотатарського прапора – неофіційне, але глибоко значуще свято, встановлене рішенням органів самоврядування кримськотатарського народу у 2010 році. Цей день є потужним символом єдності, неперервності поколінь кримських татар та їхньої незламної боротьби за свободу, гідність та право на самовизначення на своїй історичній батьківщині.

Кримськотатарський прапор є не лише національною символікою, а й дзеркалом душі народу. Це полотно небесно-блакитного кольору, прикрашене золотим знаком влади – тамгою – у лівому верхньому куті. Блакитний колір символізує чисте, безхмарне небо над Кримом, мир та спокій, а однотонне тло уособлює єдність кримськотатарського народу, його згуртованість у найскладніші часи.

Кримськотатарський народ – це найбільший корінний народ Криму та Української держави загалом. Його унікальність полягає в тому, що він сформувався на території, яка сьогодні перебуває у міжнародно визнаних кордонах України, і не має іншої державності поза її межами. Це підкреслює його нерозривний зв’язок з українською землею та державністю.

Центральним елементом прапора є Тарак-тамга (крим. taraq tamğa, укр. герб-гребінь) – стародавній родовий знак правлячої династії Кримського ханства Ґереїв (Ґіреїв), який перетворився на національний герб кримськотатарського народу у ХХ та ХХІ століттях. Цей символ прикрашав печатки та монети Кримського ханства ще з часів першого хана династії Хаджи Ґерея, що свідчить про його багатовікову історію та спадкоємність.

Саме полотно прапора – Мави Кок-байрак (укр. блакитний прапор) – має глибоке значення. Блакитний колір, або Мави Кок у тюркських народів, є синонімом чистоти та свободи. Він асоціюється з безмежним небом і широким морем, що омиває береги Криму. Крім того, це один із символів стародавнього тюркського вірування – тенгріанства, додаючи прапору сакрального значення.

Історія Кримського ханства, що з’явилося на карті Східної Європи у 1441 році як спадкоємець Золотої Орди, також пов’язана з еволюцією символіки. Згодом ханство стало васалом Османської імперії, наростивши значну силу на початку XVI століття та здійснюючи масштабні воєнні кампанії. Хоча військові підрозділи мали свої унікальні знамена різних форм і кольорів, блакитні прапори зустрічалися вкрай рідко. Це може бути пов’язано з тим, що блакитний колір вважався священним і не призначався для військових дій, а скоріше для відображення миру та духовності. Таким чином, кримськотатарський прапор завжди мав особливий, мирний сенс.

Кримські татари втратили свою державність у 1783 році після анексії території Кримського ханства Російською імперією. Однак національне відродження кримськотатарського народу розпочалося після Лютневої революції 1917 року. Як і на материковій частині України, активізація національного життя в Криму відбувалася під гаслами демократії та самовизначення. Кримськотатарські суспільно-політичні сили та органи національного самоврядування почали активно використовувати блакитний прапор як національний. У грудні 1917 року перший Курултай кримських татар, що зібрався у Бахчисараї, проходив саме під цим блакитним стягом. Хоча в національній конституції того часу – Кримськотатарських основних законах, ухвалених 26 грудня 1917 року – його статус формально ще не був визначений, фактично кримськотатарський прапор вже тоді став символом державотворення. Дослідник Андрій Іванець у книзі «Перший Курултай» зазначає, що відкриття національних установчих зборів 9 грудня 1917 року відбувалося в урочистій обстановці, і над входом у палац майоріли блакитний і червоний прапори, що підкреслювало важливість моменту.

На початку 1919 року кримськотатарське Парламентське бюро затвердило «Положення про культурно-національну автономію мусульман Криму». Саме в цьому документі було вперше офіційно визнано зображення тарак-тамги національним гербом, а прапором – полотнище сіро-блакитного кольору із зображенням національного гербу у верхньому куті біля древка. Це стало першим документальним свідченням про офіційний статус національного герба і кримськотатарського прапора у їхньому сучасному вигляді.

Після встановлення комуністичного режиму в Криму національний прапор вимушено перестали використовувати на публічних заходах, що стало символом придушення національного руху та ідентичності.

Відродження відбулося 30 червня 1991 року, коли другий Курултай кримськотатарського народу, що проходив у Сімферополі, ухвалив постанову «Про національний прапор і національний гімн кримськотатарського народу». Цим рішенням було офіційно відновлено блакитний стяг із золотою тамгою у верхньому лівому куті як національний кримськотатарський прапор. Його пропорції, співвідношення ширини до довжини, складають 1:2, що є незмінною нормою і досі.

Нині цей стяг є потужним символом незламності та боротьби за права корінного народу Криму, символом звільнення півострова від російської окупації та одним із ключових символів відновлення територіальної цілісності України. Кримськотатарський прапор об’єднує навколо себе всіх, хто вірить у вільний Крим у складі єдиної України.