День пам’яті жертв політичних репресій: вшанування трагічної історії України

День пам’яті жертв політичних репресій – це щорічна національна подія в Україні, яка відзначається кожної третьої неділі травня. Цей день є важливим нагадуванням про трагічні сторінки нашої історії, коли тисячі українців стали жертвами комуністичного режиму. Метою відзначення цього дня, згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року, є вшанування пам’яті тих, хто постраждав від політичних репресій.

Кількість жертв політичних репресій в Україні досі остаточно не встановлена. Десятки тисяч людей були розстріляні, а сотні тисяч пройшли через в’язниці, заслання, табори та примусове психіатричне лікування. Через нелюдський терор і репресії постраждали всі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до звичайних селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів, перетворюючи місця поховань на режимні об’єкти КГБ, зрівнюючи місцевість бульдозерами та забороняючи доступ до відповідних архівів. Ці дії лише підкреслюють масштаби трагедії та важливість збереження пам’яті про жертв політичних репресій.

Одним із символів тих трагічних подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв політичних репресій комуністичного режиму. За різними даними, тут знайшли свій останній спочинок від 15 до понад 100 тисяч осіб, закатованих під час допитів або розстріляних у позасудовому порядку органами НКВД у Києві. Биківнянський ліс є свідченням жорстокості режиму та необхідності пам’ятати про ці події.

Як свідчать архівні документи, Биківнянський ліс використовувався органами НКВД УРСР протягом 1937-1941 років як об’єкт «спеціального призначення» – місце таємних поховань. На сьогодні встановлено імена понад 15 тисяч розстріляних громадян з Биківнянського поховання. Тут поховано прах Михайля Семенка, Майка Йогансена, Михайла Бойчука, Федора Козубовського, митрополита УАПЦ Василя Липківського та інших жертв сталінського «Великого терору». Жертви політичних репресій – це не просто цифри, це конкретні люди з власними історіями.

«Великий терор» – це масштабна кампанія масових репресій громадян, розгорнута в СРСР у 1937–1938 роках з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна. Метою було ліквідувати реальних і потенційних політичних опонентів, залякати населення та змінити національну й соціальну структуру суспільства. Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація. Важливо пам’ятати про жертв політичних репресій, щоб не допустити повторення подібних трагедій у майбутньому.

За період «Великого терору» на території УРСР було засуджено 198 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Масові репресивні операції мали завершити боротьбу з «соціально-ворожими елементами», упокорити населення шляхом масового терору, утвердити авторитарний стиль керівництва та здійснити «кадрову революцію». Підставою для розгортання терору була теза Сталіна про загострення класової боротьби. Офіційно початком «Великого терору» став оперативний наказ НКВД СРСР №00447 від 30 липня 1937 року. Проте масові репресії готувалися заздалегідь. День пам’яті – це час згадати кожну жертву політичних репресій.

Розіграні показові процеси мали засвідчити політичну й ідеологічну лояльність, послух волі вождя, визнання терористичних методів державного керівництва. «Великий терор» згорнули за вказівкою вищого партійно-радянського керівництва 17 листопада 1938 року. Наступним кроком стала фізична ліквідація безпосередніх організаторів і виконавців «Великого терору».