Сьогодні, у третю неділю травня, Україна вшановує День пам’яті жертв політичних репресій. Це час скорботи та осмислення трагічної сторінки нашої історії, коли мільйони українців постраждали від тоталітарного режиму. Ми схиляємо голови перед пам’яттю невинно загиблих, вшановуючи їхній подвиг та незламність.

За часів радянської диктатури, політичні репресії стали інструментом нищення національної ідентичності та волелюбного духу українського народу. Десятки мільйонів людей зазнали утисків, переслідувань, були розстріляні, заслані в табори смерті, або померли від голоду. Їхня «вина» полягала лише в тому, що вони говорили українською мовою, мріяли про незалежну Україну, були священниками, письменниками, вчителями, селянами, воїнами – тими, хто любив свою Батьківщину.

День пам’яті жертв політичних репресій – це нагадування про страшну ціну, яку заплатив український народ за свободу та незалежність. Це рана на тілі нашої історії, яку ми не маємо права забути. Ми повинні пам’ятати про злочини тоталітарного режиму, щоб не допустити їх повторення в майбутньому. Пам’ятаємо імена тих, хто віддав своє життя за Україну, і передаємо цю пам’ять наступним поколінням.

Сьогодні ми не лише схиляємо голови в пам’ять про невинно загиблих, але й підносимо голос правди. Правда – це зброя проти забуття, це те, що зцілює рани минулого та дає нам сили будувати краще майбутнє. Ми повинні говорити про політичні репресії відкрито та чесно, щоб жоден злочин не залишився безкарним. Пам’ятаємо. Вшановуємо. Не пробачимо!