День пам’яті жертв політичних репресій: Вшанування трагічної історії Вільшанської громади

У цей день ми вшановуємо пам’ять невинних жертв політичних репресій, тих, хто загинув або зазнав нелюдських тортур та ув’язнення в таборах через свої політичні переконання. Ці люди були позбавлені справедливого суду і стали жертвами радянської репресивної машини. Політичні репресії – це трагічна сторінка нашої історії, яку ми повинні пам’ятати, щоб не допустити її повторення.

Для будь-якого уряду, який відчуває сумніви у своїй легітимності, характерним є прагнення підкреслити правомірність свого приходу до влади. Зазвичай, в історичному процесі, легітимність підтверджується через шлюби з давніми династіями для монархічних режимів, проведення народних виборів, або ж написання законодавчої бази. Однак, радянська влада обрала інший шлях – шлях масового терору та політичних репресій. Ця система була особливо характерна для росії, де протягом багатьох століть відбувався антивідбір, знищуючи спеціалістів і залишаючи лише вірнопідданих.

На жаль, Вільшанська громада також відчула на собі наслідки цих системних та масових політичних репресій, будучи частиною Радянського Союзу.

Одним з трагічних прикладів є доля Костянтина Юхимовича Воїнського, хлібороба з с.Добрянка, який був заарештований у 1922 році за службу в армії УНР. Він повернувся з Польщі і був інтернований, а згодом нелегально перетнув кордон. На щастя, його справу було припинено, і він був звільнений з-під варти.

Аналогічна доля спіткала інших колишніх військовослужбовців армії УНР, таких як Климов Ничипір Володимирович та Кравченко Ясько Антонович. Їм інкримінували антирадянську агітацію та контрреволюційну діяльність, пов’язані з опором колективізації. Климова було заарештовано за антирадянську агітацію, але згодом звільнено. Кравченка засудили до ув’язнення за службу в петлюрівській армії та повстанському загоні, а згодом його справу було припинено.

Струк Никифор Петрович був розкуркулений та засуджений за невиконання державних зобов’язань, а згодом заарештований за службу в армії УНР та антирадянську агітацію. Його було засуджено до розстрілу та реабілітовано лише у 1989 році.

Усатюк Устим Гаврилович був заарештований за службу в Білоцерківському полку армії УНР та повстанському загоні, а також за агітацію проти підписки на державну позику. Його також було засуджено до розстрілу та реабілітовано.

Важливим доповненням є книга «Болгари Кіровоградщини – жертви комуністичного терору», яка розкриває історії репресованих болгар, що є витягом з списку реабілітованих жертв радянського тоталітарного режиму.

Національні меншини зазнали особливих масштабів репресій, особливо під час Голодомору 1932-1933 років. У національному с.Дебра було зафіксовано 253 факти смерті від голоду.

Найбільших масштабів політичні репресії набули саме під час Голодомору, коли селян жорстоко переслідували. Жителів засуджували до таборів або розстрілювали за найменший опір чи критику влади.

Тема дослідження політичних репресій радянського режиму ще далека від вичерпання. В локальному вимірі досліджено лише незначну частину цієї трагічної історії. Пам’ять про ці події назавжди залишиться глибокою раною в народній пам’яті.

За матеріалами Вільшанського українсько-болгарського історичного музею імені Івана Гуржоса Вільшанської селищної ради