День пам’яті жертв політичних репресій: Вільшанська громада пам’ятає

У цей скорботний день ми вшановуємо пам’ять тих, хто загинув або був підданий тортурам та ув’язненню в таборах через свої політичні переконання. Тих, хто не отримав справедливого суду і був знищений радянською репресивною машиною. Пам’ять про жертв політичних репресій – це нагадування про трагічні сторінки нашої історії.

Будь-яка влада, що сумнівається у своїй легітимності, прагне підкреслити правомірність свого приходу. Радянська влада, відкинувши загальноприйняті шляхи, обрала шлях масового терору та політичних репресій. На жаль, подібна система була характерна для росії, де століттями відбувався негативний відбір, знищуючи спеціалістів та залишаючи лише вірнопідданих. Майже вся історія Радянського Союзу пронизана системними та масовими репресіями. Пам’ять жертв політичних репресій є особливо важливою в контексті сучасної російської агресії.

На жаль, Вільшанська громада також зазнала системних масових політичних репресій, будучи частиною Радянського Союзу. Пам’ять жертв політичних репресій – це біль кожної української родини.

Одним з трагічних прикладів є доля Костянтина Юхимовича Воїнського, уродженця села Добрянка. Його було заарештовано у 1922 році за службу в армії УНР. На щастя, у 1923 році справу було припинено, і Воїнського звільнили з-під варти (Тронько П. Т. [Ed.] Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Кн. 1. Київ – Кіровоград, 2008. С. 373 <за мат. ДАКірО, П – 8420>).

Подібна доля спіткала й інших колишніх військовослужбовців армії УНР, таких як Климов Ничипір Володимирович та Кравченко Ясько Антонович. Їм інкримінували антирадянську агітацію та контрреволюційну діяльність. Пам’ять жертв політичних репресій змушує нас замислитись над ціною свободи.

Климова було заарештовано у 1933 році за антирадянську агітацію (Тронько П. Т. [Ed.] Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Кн. 1. Київ – Кіровоград, 2008. С. 390 <за мат. ДАКірО, П – 7277>). Кравченка засудили до ув’язнення за контрреволюційну діяльність та колишню службу у петлюрівській армії (Тронько П. Т. [Ed.] Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Кн. 1. Київ – Кіровоград, 2008. С. 393 <за мат. ДАКірО, П – 1311>).

Струк Никифор Петрович був розкуркулений та засуджений до неволі у 1931 році. Вдруге його заарештували у 1937 році та розстріляли за контрреволюційну агітацію (Тронько П. Т. [Ed.] Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Кн. 1. Київ – Кіровоград, 2008. С. 417 <за мат. ДАКірО, П – 7966>).

Усатюка Устима Гавриловича заарештували у 1938 році та розстріляли за службу в армії УНР та агітацію проти державної позики (Тронько П. Т. [Ed.] Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Кн. 1. Київ – Кіровоград, 2008. С. 419 <за мат. ДАКірО, П – 12413>).

Доповненням до видання «Реабілітовані історією» є книга «Болгари Кіровоградщини – жертви комуністичного терору» (Осадчий С., Поліщук В. Болгари Кіровоградщини – жертви комуністичного терору. Кропивницький, 2024), яка розкриває історії репресованих болгар.

Національні меншини зазнали особливих репресій, зокрема під час Голодомору 1932-1933 років. Пам’ять жертв політичних репресій – це наш обов’язок перед минулим.

Найбільших масштабів репресії набули під час Голодомору 1932-1933 років. Селян засуджували до таборів та розстрілювали за найменші прояви непокори (ДАКірО – 10307, ДАКірО – 9022, ДАКірО – 9510).

Тема дослідження репресій радянського режиму ще далека від вичерпання. Пам’ять жертв політичних репресій має бути збережена для майбутніх поколінь.

В глибинах народної пам’яті події, пов’язані з тоталітарними радянськими репресіями, назавжди залишаться глибокою раною.

За матеріалами Вільшанського українсько-болгарського історичного музею імені Івана Гуржоса Вільшанської селищної ради