Щорічно, у другу неділю вересня, Україна вшановує День пам’яті жертв примусового виселення. Це особливий час, коли ми згадуємо трагічні сторінки історії, пов’язані з насильницьким переселенням українців з їхніх споконвічних земель: Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини. Ці події, що сягають корінням 1944 року та подальших років, стали наслідком складних політичних рішень та жорстоких репресій, зокрема сумнозвісної операції «Вісла». Тисячі українських родин були змушені покинути свої домівки, залишивши за собою рідну землю, історію та культурну спадщину. Втрата батьківщини залишила глибокий шрам в історії українського народу.

На знак пам’яті та скорботи, біля пам’ятника українцям, депортованим із території Закерзоння, відбулося віче-реквієм. Цей захід зібрав представників влади, громадськості та духовенства, які разом вшанували пам’ять невинних жертв насильницьких переселень. Спільна молитва, відслужена священнослужителями, стала потужним символом єдності нації та глибокої поваги до тих, хто зазнав страждань і втрат. Вона об’єднала серця, нагадуючи про важливість збереження історичної пам’яті та недопущення подібних трагедій у майбутньому. Це нагадування про стійкість українського духу та незламну волю до збереження своєї ідентичності, незважаючи на випробування історії.

Примусове виселення українців стало однією з найболючіших сторінок нашої національної історії. Операція «Вісла», спрямована на позбавлення українців їхньої батьківщини, мала на меті розірвати зв’язки з рідною землею та знищити українську присутність на цих теренах. Однак, пам’ять про ті події живе у серцях наступних поколінь. Вшанування жертв примусового виселення – це наш обов’язок перед тими, хто постраждав, і запорука того, що історія не буде забута. Це акт національної гідності та усвідомлення важливості збереження культурної спадщини та історичної правди. Цей день – нагадування про необхідність боротьби за права українців та захист їхньої батьківщини від будь-яких посягань.