29 серпня – дата, що назавжди закарбована у серці нашої нації. Цього дня ми вшановуємо захисників і захисниць України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави. Символічно, що саме 29 серпня 2014 року світ побачив жорстокість та підступність російського агресора – у день Іловайської трагедії, коли російські війська розстріляли українських воїнів у так званому «зеленому коридорі». З того часу ця дата стала днем національної скорботи й пам’яті, днем, коли вся країна низько схиляє голови перед Героями, віддаючи шану полеглим за Україну.

У Слобожанській громаді відбулися меморіальні заходи, присвячені вшануванню загиблих воїнів. 27 серпня у Балівці, Степовому та Орільському, а 28 серпня – в Олександрівці громада вшанувала пам’ять своїх Героїв. Біля пам’ятних знаків і стел громада схилила голови у молитві та подяці за тих, хто більше ніколи не повернеться додому. Кожне село внесло свою частку у спільну пам’ять, бо в кожному з них є імена тих, хто віддав найцінніше – життя за свободу та незалежність України.

29 серпня у Слобожанському, на площі перед центром культурних послуг, зібралися близькі та рідні загиблих в російсько-українській війні Героїв Слобожанської громади, ветерани, селищний голова Іван Камінський, начальник Дніпровської районної військової адміністрації В’ячеслав Мамонов, його заступники, секретар селищної ради Людмила Лагода, перший заступник селищного голови Ігор Шаповалов, заступники селищного голови, священнослужителі Православної церкви України, працівники комунальних закладів та жителі громади. Відкривали оновлену Алею пам’яті «Героям Слобожанської громади – захисникам України» військовослужбовці 31 Бригади імені генерал – майора Олександра Радієвського Національної гвардії України, віддавши честь полеглим.

На жаль, стела розширилася новими портретами полеглих воїнів, вкотре ставши гірким нагадуванням про те, наскільки високу ціну сплачує громада та вся країна за свободу. Кожен новий портрет – це історія життя, яка обірвалася на полі бою, але живе у нашій пам’яті.

На площі, перед присутніми, були виставлені порожні стільці, на яких розмістилися робочі рукавиці, медичний халат, дитячі іграшки, книжки та військова форма. Ці символічні речі нагадували про обірвані життя: кожен полеглий воїн мав свою мрію, професію, родину. Їхні історії не закінчилися, а їхня присутність залишиться незабутою.

Під час урочистості пролунали імена всіх загиблих Героїв Слобожанської громади. У небі пролунала хвилина мовчання, а серця присутніх стискалися від болю. Молитви за спокій душ загиблих виголосили священнослужителі Православної церкви України.

Почесними відзнаками «За заслуги перед Слобожанською громадою» цього року були нагороджені рідні 24 загиблих воїнів: Павло Гаркуша, Володимир Лисенко, Микола Черешник, Сергій Черненко, Жорж Аврахов, Сергій Плахтій, Дмитро Голобородько, Денис Лавриков, Сергій Сердюк, Владислав Трофимов, Олександр Андросов, Олександр Арнаут, Денис Бабенко, Станіслав Герасим, Гліб Долінін, Роман Кучер, Денис Лопико, Олександр Малієнко, Геннадій Устич, Олексій Павелко, Михайло Ляшенко, Олег Мосєєв, Сергій Рівний, Іван Тришин. Кожна родина отримала нагороду, що увічнює пам’ять їхніх Героїв.

Найбільш емоційною частиною заходу стало озвучення останніх повідомлень полеглих Героїв. У тиші площі пролунали їхні слова до рідних: «Не хвилюйся, зі мною все гаразд», «Думаю про вас. Сумую», «Обіймаю вас усіх». Це були прості рядки, написані у хвилини між боями, рядки, сповнені любові й турботи. Вони наче оживили голоси загиблих, змусили присутніх знову відчути їх поряд і нагадали: їхня присутність ніколи не зникне з нашої пам’яті, а їхня боротьба – з нашої історії.

Щемливо пролунала пісня «Виростеш ти, сину», після якої відбулося покладання квітів до Алеї пам’яті та пам’ятного знаку захисникам і захисницям України.

Слобожанська громада завжди буде пам’ятати своїх Героїв. Алея пам’яті – це місце, де кожен може зупинитися й подумати: якою ціною виборюється наше сьогодення. Пам’ять про кожного полеглого воїна – це наша моральна зброя.

Їхня жертва зобов’язує нас жити гідно, берегти одне одного та робити все, щоб Україна вистояла й перемогла. Адже перемога стане найкращим вшануванням пам’яті тих, хто віддав своє життя за свободу та майбутнє кожного з нас.