29 серпня – це особливий день в історії України, День пам’яті захисників України, які віддали свої життя за нашу незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

Саме цього дня, у 2014 році, українські військові потрапили під нищівний вогонь російських сил під час виходу з оточення під Іловайськом.

Ця трагедія, що розгорнулася на полях із дозріваючими соняшниками, зробила цю квітку символом Дня пам’яті захисників України.

Соняшник, окрім нагадування про мужність наших воїнів, несе в собі також глибокий символізм життя та стійкості.

Під час виходу з оточення під Іловайськом, у так званому “зеленому коридорі”, загинули 366 українських воїнів, 429 отримали поранення, 158 вважаються зниклими безвісти, а 300 потрапили в полон.

Іловайськ став не лише місцем великої трагедії, але й свідченням української незламності та подвигу наших військових. Попри втрати та обман ворога, наші герої не здалися, а мужньо продовжували боротьбу, прориваючись із ворожої пастки. 

Цей день також нагадує про підступну природу російського агресора та про те, що будь-які домовленості з терористами не призводять до миру, а лише несуть подальшу небезпеку. Цивілізований світ сьогодні переконався у ненадійності росії. 

Ми вшановуємо пам’ять загиблих в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч українців, які полягли з 2014 року у війні проти російського агресора, серед яких багато жінок-воїнів.

З початком повномасштабного вторгнення кількість жінок в українській армії значно зросла, і вони відіграють дедалі вагомішу роль, демонструючи високий професіоналізм і мужність на різних посадах – як на передовій, так і в тилу.

Вони служать пліч-о-пліч із чоловіками як кулеметниці, розвідниці, снайперки, бойові медикині, водійки, патрульні, забезпечують зв’язок і логістику, ведуть боротьбу на окупованих територіях.

Станом на початок 2025 року в Збройних Силах України служить понад 70 000 жінок – це один із найвищих показників у світі, навіть серед країн-членів НАТО.

Україна вже понад десятиліття веде героїчну боротьбу за свою незалежність та територіальну цілісність проти російського агресора, сплачуючи надзвичайно високу ціну. Українське суспільство робить усе можливе, щоб загиблі Герої і Героїні назавжди залишилися в нашій пам’яті не просто цифрами, а як живий приклад мужності та самопожертви.

Пам’ятаємо і будемо пам’ятати вічно!

Український інститут національної пам’яті

« повернутися