Вшанування пам’яті: Україна відзначає День пам’яті та перемоги

8 травня Україна відзначає День пам’яті та перемоги, вшановуючи пам’ять загиблих у Другій світовій війні. Це найкривавіша трагедія в історії людства, і з 2023 року ця дата офіційно визначена як день пам’яті, слідуючи європейській традиції. Українське суспільство відійшло від радянського культу перемоги, замінивши його гідним вшануванням жертв та героїв. Цього дня ми пам’ятаємо, а не святкуємо.

Символом пам’яті є червоний мак – знак скорботи, нагадування про те, що війна не має романтики. Це мільйони зруйнованих доль, скалічених тіл та понівечених душ. Героїзація війни веде до нових конфліктів. Сьогодні, коли на українській землі знову йде війна, ці уроки особливо важливі.

Український внесок у Другу світову війну

Для українців війна почалася не 22 червня 1941 року, а 1 вересня 1939-го, з бомбардування Львова та інших міст. Нацистська Німеччина напала на Польщу, а 17 вересня Червона армія увійшла до Західної України. Два тоталітарні режими, нацистський та комуністичний, домовились про поділ Європи, підписавши пакт Молотова-Ріббентропа. Друга світова – це історія змов, зради та мовчазної згоди щодо розподілу територій та народів.

Україна, розділена між різними державами, не мала власної державності, але її народ опинився в епіцентрі світового катаклізму. Близько 7 мільйонів українців було мобілізовано до Червоної армії, і кожен другий не повернувся. У боротьбі проти нацизму українці брали участь у різних арміях світу, у повстанських та підпільних структурах.

Після перемоги – нова окупація та сучасні виклики

Вигнання нацистів з української землі не принесло свободи, а обернулося радянським терором: депортаціями, штучним голодом, знищенням церков та репресіями. Понад 8 мільйонів українців та представників інших народів загинули. Загальні втрати людства сягнули від 50 до 85 мільйонів.

Перемога над нацизмом стала можливою завдяки зусиллям багатьох країн. Жодна держава не має права привласнювати цю перемогу. Спроби Росії використовувати статус “переможця” для виправдання агресії є неприпустимими.

Від нацизму до рашизму: боротьба триває

Після поразки Гітлера світ зіткнувся з новою загрозою – агресивною ідеологією, яку сьогодні представляє Росія. Її імперські амбіції, культ війни та спотворення історії стали основою нового тоталітаризму – рашизму. Ця ідеологія, як і нацизм, загрожує свободі, безпеці та правам людини.

Україна – передовий фронт у цій боротьбі. Наші військові захищають не лише свою державу, а й весь демократичний світ. Сьогоднішня боротьба українців – продовження боротьби проти зла, що тривала в 1939-1945 роках.

Важливо не лише знати, а й розуміти: Друга світова почалася з мовчання світу перед агресією. Нерішучість сьогодні може дорого коштувати. Пам’ять про минулу війну має бути дороговказом для дій: треба діяти, а не лише співчувати.

Історичні витоки та сучасні уроки

У міжвоєнні роки українці були найбільшою бездержавною нацією в Європі. Їхні землі контролювали СРСР, Польща, Румунія та Чехословаччина. У відповідь виник визвольний рух, зокрема Організація українських націоналістів (ОУН). Українці героїчно захищали Карпатську Україну, а згодом опинилися під репресіями обох імперій.

Українське питання використовували обидві імперії. Але саме українці боролися за власну державу, яку ми маємо сьогодні, і саме її вони знову змушені захищати.

День пам’яті та перемоги – це про людей. Про жертви, про героїв. Це про обов’язок пам’ятати та захищати свободу сьогодні.