День, сповнений тиші й болю…

Сьогоднішній теплий і безхмарний вересневий день для нашої громади став днем глибокої скорботи та невимовного смутку. Здавалося б, сонце лагідно торкалося землі, ніби намагаючись подарувати тепло й надію, та в очах людей бриніли сльози. Вулиці Борзнянщини огорнула тиша – скорботна й гірка. Бо сьогодні ми проводжали в останню дорогу одразу двох мужніх Захисників, які віддали життя за свободу і майбутнє України.

Так співпало, що обоє полеглих Героїв носили одне й те саме ім’я – Василь Васильович. Але їхні життєві шляхи пролягали з різних місць: Василь Медовник – з мальовничих Ядут, а Василь Дьолог – із серця нашої громади, з Борзни. Дві різні долі, два світи, та об’єднувала їх одна велика любов – до своєї землі, до свого народу. Вони мужньо тримали небо над нами, щоб ми могли бачити мирні світанки, чути дитячий сміх і жити під українським прапором. І за це віддали найдорожче – власні життя. Їхня жертва – це не просто біль для родин і громади, це крик усього нашого народу: пам’ятати, берегти, бути вдячними.

Імена наших Героїв, Василя Медовника та Василя Дьолога, назавжди закарбуються у серцях рідних, друзів, бойових побратимів та всієї нашої громади. Вони стали символами незламності, гідності й любові до України. Їхній подвиг нагадує нам про високу ціну миру та свободи, про те, що пам’ять про полеглих Героїв – це наш святий обов’язок. Нехай їхня мужність і самопожертва стануть світлом, що ніколи не згасне у наших серцях. Схиляємо голови, складаємо подяку і молимося, щоб їхні чисті душі знайшли вічний спокій у небесному війську Героїв. Пам’ять про Василя Медовника та Василя Дьолога житиме вічно, надихаючи нас на боротьбу за майбутнє, за яке вони віддали свої життя.

Вічна пам’ять і слава нашим Захисникам! Герої не вмирають!