Щорічно, 15 липня, Україна урочисто відзначає День Української Державності. Це визначна дата, що символічно поєднується з Днем Хрещення Русі-України та днем вшанування пам’яті великого державотворця – Київського князя Володимира Великого. Це свято нагадує нам про багатовікову історію та неперервність українського державотворення.

Прийняття християнства князем Київським Володимиром у 988 році стало доленосним цивілізаційним вибором для України. Ця подія не лише змінила духовний ландшафт, але й мала величезний вплив на культурний розвиток, сприяючи піднесенню освіти та давши потужний поштовх розвитку кириличної писемності. Християнство заклало основи європейської ідентичності українського народу.

Державність є фундаментальним поняттям, що уособлює складний та часто тернистий шлях нації до власної держави. Вона формується з волі народу до самовизначення, його унікального історичного досвіду, менталітету та правових традицій. Сама ж держава є ключовим інструментом забезпечення цілісного існування нації, її захисту та розвитку. Без сильної держави важко уявити повноцінне життя народу.

Ознаками успішної та стійкої державності є реалізоване право нації на незалежність, функціональний та ефективний державний апарат, дієздатне військо, що здатне захищати кордони, розроблена система юридичних норм, міжнародне визнання держави та її чітка правова ідентифікація у світі. Держава і державність нероздільні, як дерево і його глибоке коріння. Без міцного історичного коріння, без усвідомлення своїх витоків, держава не може повноцінно існувати та розвиватися. Історія дарує суспільству не лише знання про минуле, а й усвідомлення зв’язку поколінь, допомагаючи конструювати спільний шлях у майбутнє.

Історія українського державотворення є надзвичайно давньою та розгалуженою, сягаючи своїми джерелами величі Руської середньовічної держави, що мала Київ як свій політичний і культурний центр. Саме Київська Русь заклала незмінний фундамент державницьких традицій українців, ставши колискою нашої національної самосвідомості. Звідси походять такі символи, як герб-тризуб, національна грошова одиниця, а найголовніше – роль Києва як незмінного політичного та культурного серця України.

Традиції Русі у розбудові загальноєвропейського культурно-релігійного простору знайшли своє продовження у низці історичних утворень, які демонструють тяглість української державності. Серед них варто виділити Галицько-Волинське князівство, Українську козацьку державу (Гетьманщину), Українську Народну Республіку, Західноукраїнську Народну Республіку, Українську Державу гетьмана Павла Скоропадського, Карпатську Україну та, звісно ж, сучасну незалежну Україну. Кожен з цих етапів є важливою ланкою у ланцюгу нашої історії.

Глибоке знання історії нашого державотворення, усвідомлення її безперервної тяглості, є потужною зброєю у боротьбі проти маніпуляцій історичними фактами, що активно використовуються в умовах поточної інформаційної війни. Реальна історія категорично спростовує наративи пропаганди, які намагаються нав’язати хибну ідею про “єдиний народ” та штучність української держави. Тому нинішня боротьба – це не просто захист територіальної цілісності чи майбутнього нашої держави, це боротьба за її минуле, за національну незалежність та самобутню ідентичність. День Української Державності – це не просто свято, це нагадування про стійкість і нескореність українського духу.

« повернутися