#День_пам’яток_історії_та_культури

У цей складний для України час, коли наша культурна спадщина потребує особливого захисту, вшанування 18 квітня Дня пам’яток історії та культури набуває ще більшої цінності. Це не просто дата в календарі – це нагадування про нашу силу, єдність і багатогранну історію, яка живе в кожному з нас. Це нагадування всім нам, що ми – не самі по собі, що ми – ланка у нерозривному ланцюзі поколінь українців. Збереження пам’яток історії та культури є надзвичайно важливим для формування національної свідомості та ідентичності.

Чому це важливо саме зараз?

• ✔ Збереження історичної пам’яті – ми допомагаємо відчути зв’язок із минулим, розуміти, що вони є спадкоємцями великої культурної спадщини.
• ✔ Формування національної свідомості – нагадуємо про силу та стійкість українського народу, його героїчне минуле.
• ✔ Захист та цінування культурних пам’яток – навчаємо берегти історичні надбання як невід’ємну частину нашої ідентичності.
• ✔ Розвиток критичного мислення – допомагаємо глибше розуміти історичні події та значення культурної спадщини, що сприяє усвідомленню її справжньої цінності.

Цей день – чудова нагода вкотре нагадати собі, що культура та історія – це те, що робить нас сильнішими, допомагає зберігати нашу ідентичність і надихає на майбутнє. Відзначення Дня пам’яток історії та культури сприяє розвитку критичного мислення та поглибленому розумінню історичних подій.

Київська область ще на початку ХХ століття мала сотні дерев’яних церков. Низка яких була розібрана для будівництва менш мистецько витончених, зато довговічніших і більших за розміром кам’яних церков. Частина загинула від пожеж, частину знищили після приходу до влади комуністи. Але, на щастя, до наших днів дійшла низка дерев’яних храмів. Адже саме дерев’яна архітектура є найдавнішою за походженням в нашому регіоні, де дерево, а не камінь чи цегла, було найдоступнішим будівельним матеріалом. Найцікавішими спорудами з цього матеріалу є церкви.

На території сучасної Володарщини знаходиться 4 пам’ятки культової дерев’яної архітектури:

• – Церква Різдва Пресвятої Богородиці, с. Березна (1877-1883);
• – Свято-Миколаївська церква, с. Зрайки (1879);
• – Свято-Михайлівська церква, с. Мармуліївка (1852);
• – Покровська церква, с. Ожегівка (1884);

В цей день розповімо про одну з пам’яток історії та архітектури Володарщини.

Покровська церква

За переказами, ожегівська церква постала стараннями простого селянина Івана Заїнчуківського (Зайончківського? — напевне українізованого поляка). Саме він назбирав гроші на будівництво по людях та монастирях. За це й був вшанований вдячними нащадками: фундатор храму спочиває на церковному обійсті під великим чавунним хрестом.

Про дату побудови свідчить напис в напрестольному Євангелії, що дивом збереглося у буревіях ХХ ст. — «Во вновь выстроенную, в селе Ожеговка Таращанского уезда Киевской епархии, деревянную церковь во имя Покрова Пресвятой Богородицы пожертвовал сие св. Евангелие, живущий в подведомой Киево-Печерской Лавры Китаевой пустыни, игумен Илларион Шубин, месяца октября, 15 числа 1884 года».

Дзвіницю до церкви прибудували пізніше, у 1906 році. Ця дата вирізьблена в орнаментальному мереживі над дверима внутрішнього тамбуру. Слід сказати, що ансамбль у його творців завдався: така майже барокова співмірність і гармонія об’ємів серед єпархіалок трапляється дуже рідко.

#Володарська_селищна_публічна_бібліотека