22 червня – це День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні, глибока та надзвичайно важлива дата для кожного українця. Саме цього дня, багато десятиліть тому, розпочалася одна з найжахливіших сторінок в історії людства – Друга світова війна, яка залишила кривавий слід у долі мільйонів. Український народ пережив незмірні страждання, втративши мільйони своїх синів і доньок, чиї життя обірвала ця безжальна війна. Горем і нестерпним болем вона увірвалась у кожну українську домівку, пролягла невидимою, але глибокою лінією через кожне серце, кожну родину, назавжди змінивши долі поколінь. Цей День скорботи нагадує нам про ціну миру і важливість пам’яті про жертви війни.Минуло вже 84 роки від тієї страшної пам’ятної червневої пори, коли Україна вперше почула страшне слово «Війна». Час невпинно летить, але пам’ять про тих, хто поклав своє життя за свободу та майбутнє, залишається незмінною в серцях українського народу. Ми вшановуємо тих, хто боровся і загинув, тих, хто пережив окупацію, голод, руйнування, але зберіг незламний дух. Їхня жертовність є фундаментом нашої сучасної державності. Вшанування пам’яті жертв війни – це наш священний обов’язок, що робить цей День скорботи ще більш значущим.Україна пам’ятає своїх героїв, як загальнонаціональних, так і тих, хто походив з маленьких сіл і міст. Наприклад, понад тисяча мешканців села Білозір’я, що на Черкащині, мужньо воювали на фронтах Другої світової війни. З них 515 не повернулися до рідних домівок, віддавши своє життя за мир. Серед уродженців цього села двоє удостоїлися найвищого звання Героя Радянського Союзу: Микола Романович Чмиренко та Олексій Аврамович Стрижаченко. Їхній героїзм є прикладом для наслідування. Також, двоє жителів Білозір’я стали повними кавалерами Орденів Слави: Андрій Нечипорович Бідан та Іван Семенович Мірошніченко. Безліч інших односельців були нагороджені орденами та медалями за мужність і відвагу. Ця історія України, розказана через долі звичайних людей, показує масштаб жертовності і важливість вшанування пам’яті жертв війни.Наймасштабніша війна минулого століття стала величезною трагедією та надзвичайним випробуванням для українського народу. На жаль, сьогодні Україна знову охоплена полум’ям війни, стикнувшись з новою загрозою своєму існуванню. Як і багато років тому, сини та доньки українського народу, справжні захисники України, зі зброєю в руках відважно боронять рідну землю, захищають суверенітет та кордони нашої держави, нашу свободу, наше майбутнє та європейський вибір. Цей День скорботи набуває нового, гіркого, але й величного сенсу, адже пам’ять жертв війни минулого століття переплітається з пам’яттю про героїв сьогодення.Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю всіх, хто загинув у Другій світовій війні, і віримо, що жертовність нинішніх захисників України принесе перемогу та довгоочікуваний мир. Цей День скорботи – це нагадування про неповторну цінність життя та свободи. Слава захисникам України усіх поколінь! Слава Україні! Героям Слава!