Сьогодні останньою дорогою шани громада провела відважного захисника, який майже з перших днів повномасштабної війни не за наказом, а за покликом серця став на захист рідної землі – молодшого сержанта з позивним «Велес» Дзюбу Власа Олександровича.

▪️ Зустрічали траурний кортеж на колінах, устеляючи шлях квітами, схиливши голови в останній пошані.

🙏 Відспівування Воїна провели у церкві Успіння Пресвятої Богородиці, а  церемонію прощання на Алеї Слави, де зі щирими словами співчуття та підтримки звернувся до родини міський голова Олександр Заборовець, а також розповів про життєвий шлях Героя.

🔹 Влас народився 28 травня 1990 року у нашому місті. Тут навчався в школі №1, потім у школі №6, професійну освіту здобув у місцевому училищі.

🔹 Трудовий шлях Власа був пов’язаний з будівництвом, працював на різних підприємствах не тільки нашого міста, а й у столиці.

🔹 Коли почалась повномасштабна війна з перших днів оббивав пороги військомату з проханням взяти на службу. І вже 3 квітня 2022 року одягнув військову форму та був спрямований на навчання, яке пройшов на Тучинському полігоні на посаду командира «Тунгу́ски». По прибуттю в частину зайняв посаду командира відділення 24 окремої механізованої бригади у зенітно-ракетно артилерійському дивізіоні.

🔹 Брав участь у бойових діях Донецької і Луганської областей, у наступі в Херсонській області.

🔹 Після контузії та пневмонії був евакуйований в Бахмут, потім в м. Дніпро в шпиталь. Після відпустки за хворобою пройшов навчання на Черкаському полігоні.

🔹 Попри отримання статусу «обмежено придатний» продовжував служити – останній час на Запорізькому напрямку водієм зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу мотопіхотного батальйону. Але все частіше хвороби нагадували про себе.

▪️ І 30 вересня його серце зупинилось у Запорізькій обласній лікарні внаслідок легенево-серцевої недостатності попри намагання лікарів врятувати Воїну життя. Йому назавжди залишиться 35.

▪️ Міський голова від усієї громади висловив слова глибокого співчуття мамі Власа Анні Іванівні, батькові Олександру Івановичу, у яких війна забрала єдиного сина, дітям Поліні та Івану, яким ще так потрібна батькова порада і підтримка, колишній дружині Олександрі – матері дітей, всім друзям і знайомим, для яких Влас був дорогою серцю людиною.

▪️ Описати словами межі горя від втрати рідної людини неможливо. І немає таких слів, щоб зменшити біль. З цим потрібно продовжувати жити заради пам’яті про тих, хто боровся за щасливу Україну і пішов на небеса нескореним.

▪️ Поховали Воїна на Алеї Героїв з усіма почестями військових традицій.

🙏 Ми будемо свято берегти пам’ять про всіх, хто віддав життя за Україну.

🇺🇦 Герої не вмирають поки про них пам’ятають. Тому бережімо у серці пам’ять про кожного полеглого захисника і захисницю.

« повернутися