Згідно з останніми повідомленнями, російський лідер Володимир Путін висловив намір скоротити військові витрати, починаючи з 2026 року, і це скорочення триватиме протягом трьох років. Це оголошення прозвучало після того, як високопосадовці, зокрема міністр економічного розвитку РФ, відкрито заявили про загрозу рецесії для російської економіки. Такий крок підкреслює зростаючі економічні труднощі, з якими стикається країна.

На тлі дискусій про збільшення витрат на оборону серед країн НАТО до 5% ВВП, Путін сформулював своє бачення, стверджуючи, що ці кошти будуть спрямовані на “закупівлі у США та підтримку військово-промислового комплексу” Альянсу. Він риторично запитав: “Так хто ж готується до якихось агресивних дій? Ми чи вони?”, намагаючись перекласти відповідальність і акцентувати увагу на уявній агресії Заходу. Однак, реальність російської економіки, обтяженої конфліктом та міжнародними обмеженнями, говорить про інше.

Плани щодо зменшення оборонних витрат було озвучено невдовзі після того, як Максим Решетніков, міністр економічного розвитку РФ, визнав, що країна стоїть “на межі рецесії”. Це свідчить про глибокі економічні труднощі, які Росія переживає внаслідок тривалого конфлікту та широкого спектру міжнародних санкцій. Незважаючи на значне збільшення державних видатків на військово-промисловий комплекс, який отримав тимчасові переваги, інші сектори економіки сильно постраждали. Приватний сектор зіткнувся зі зниженням попиту, зростанням операційних витрат та високим борговим ризиком через надмірні процентні ставки, що ускладнює ведення бізнесу та інвестиції.

Варто зазначити, що війна проти України змусила Кремль запропонувати високі зарплати та значні бонуси для залучення нових солдатів на передову, щоб поповнити особовий склад. Проте, це створює додатковий тягар для бюджету та довгострокові соціальні проблеми. Крім того, майбутні державні витрати Росії можуть включати значні кошти на реінтеграцію військовослужбовців, які повернулися з фронту. З майже 140 тисяч російських солдатів, що вже повернулися до цивільного життя, половина залишається безробітною, що створює значне навантаження на соціальні служби та ринок праці країни.

Цікаво, що Україна, у відповідь на агресію, активно змінює підхід до санкцій проти Росії. Зокрема, Київ посилив синхронізацію санкційного тиску з Європейським Союзом та країнами G7. Це передбачає не лише збереження існуючих обмежень, а й запровадження нових, спрямованих на ключові сектори російської економіки, які живлять військову машину агресора.

Президент України наголошує на необхідності ухвалення Євросоюзом нового пакета санкцій, в якому основними цілями мають стати торгівля нафтою, “тіньовий флот”, російські банки, а також ланцюги поставок, що забезпечують компоненти та обладнання для виробництва озброєння в РФ. Ці заходи мають на меті подальше виснаження фінансових ресурсів Росії та зменшення її здатності продовжувати агресію. Таким чином, економічна ситуація в Росії та рішення про скорочення оборонних витрат є прямим наслідком тривалого конфлікту та міжнародного тиску, що посилюється з кожним днем.

Намагаючись врівноважити військові амбіції з економічними реаліями, керівництво РФ демонструє усвідомлення глибини проблем. Заявлене скорочення військових витрат може свідчити не лише про наближення рецесії, а й про спробу перерозподілити бюджетні ресурси для підтримки інших, більш вразливих галузей або для пом’якшення соціальної напруги. Проте, цей крок також може мати серйозні наслідки для довгострокової військової стратегії країни та її здатності підтримувати поточні військові операції на такому ж рівні інтенсивності. Це також може вплинути на можливості РФ у модернізації своєї армії та розробці нових видів озброєння, що є критично важливим аспектом у сучасних геополітичних умовах.