У Буринській громаді триває скорбота: оплакують Героя Валерія Коваленка

Спекотний липень 2025 року приніс Буринській громаді чергову гірку звістку з фронту. Сотні жителів Буринщини проводжають в останню путь своїх синів, які віддали життя за Україну. Серед них – і Вадим Іванович Коваленко, чия дорога до дому тривала понад рік.

13 липня 2025 року, біля населеного пункту Урожайне на Донеччині, загинув Валерій Іванович Коваленко. Солдат, стрілець кулеметного відділення, довгий час вважався безвісти зниклим. Його тіло було повернуто Україні під час однієї з репатріацій.

26 липня 2025 року сотні небайдужих буринців зібралися на Алеї Героїв, щоб провести в останню путь свого земляка, солдата Валерія Коваленка. Дедалі більше дорослих долучаються до «коридорів пошани», усвідомлюючи, яку високу ціну платять наші Захисники за свободу та незалежність України.

З глибокою промовою до присутніх звернувся секретар Буринської міської ради Володимир Писаний. Він наголосив на важливості пам’яті про героїзм воїнів, адже саме завдяки їхнім жертвам українці мають можливість стояти на рідній землі. «Ми завжди повинні пам’ятати, якою ціною дається воля, незалежність, свобода. Тож не забуваймо наших Героїв, пам’ятаємо їх. Слава Валерію! Слава Україні!» – сказав він.

Чин відспівування звершив настоятель Храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії отець Димитрій. Побратим Анатолій Варава передав родині полеглого воїна прапор України, під яким Валерій Коваленко востаннє прощався з життям.

З військовими почестями Валерія Коваленка поховали на Алеї Героїв військового сектора міського кладовища. Прощатися з батьком приїхали всі його п’ятеро дітей, розділивши біль втрати з громадою.