«Для когось безбар’єрність — це можливість жити», — ветеран війни з тростинкою в руках. Це не просто слова, а глибоке усвідомлення реалій, з якими стикаються українці, що постраждали під час війни. Сергій Слєпцов, ветеран, який рік тому втратив зір через військові дії, ділиться своїм досвідом та баченням важливості інклюзивного середовища.

Сергій, спираючись на свою тростину, впевнено йде ділянкою біля Прозорого офісу. Його головний помічник — тростина — допомагає орієнтуватися у просторі. «Ця тактильна жовта плитка для мене дуже важлива. Вона зубчата така, — Сергій проводить палицею-орієнтиром по плитці. — Коли я підходжу до перехрестя, де закінчується пішохідна зона і починається дорога, там інша плитка, з такими ніби кульками. Я їх нащупав і вже розумію: треба зупинятися, бути уважним і орієнтуватися на слух», — пояснює він.

Сергій все життя мешкає на Польовій, а з початком повномасштабної війни став на захист Батьківщини. «Прилетіло… Якби не прилетіло — досі був би там, на фронті. Ми з побратимом отримали поранення разом. Йому відірвало ногу, висока ампутація. Він на Крошні живе і зараз освоює триколісний транспорт. Йому теж часто треба сюди, на Вітрука, бо тут і Прозорий, і інші потрібні місця. А я не можу сісти за кермо через зір…», — з гіркотою зазначає він.

Побудова безбар’єрного міста — це надзвичайно важливе завдання, переконаний ветеран. Позитивні зміни на його звичному маршруті він вже відчуває. «Уже рік як маю проблеми із зором. Три місяці провів у шпиталі, виписали і лікарі сказали: треба багато ходити. Іншого не можна: операція, обмеження… Так я і ходжу тут. Для мене важливо, щоб дорога була рівною, без зайвих корінців, бо не все можу відчути тростиною», — ділиться Сергій.

Він наголошує, що суспільство має усвідомити — безбар’єрність це не абстрактне поняття: «Для когось це можливість жити. А зараз таких, як я, що повернулися з війни з обмеженнями, дуже багато. Учора їздив у шпиталь на перевірку: там хлопці зовсім молоді. Їм треба жити далі, не падати духом. Тому безбар’єрність — це про шанс, про підтримку, про нормальне життя після війни…». Ці слова ветерана є найкращою відповіддю на запитання, для чого створюється безбар’єрність у місті.

Наразі робоча група з питань реалізації безбар’єрного маршруту проводить повторну перевірку на вулиці Вітрука. Там, від Ціолковського до Селецької, облаштовується перша черга безбар’єрного маршруту, що стане важливим кроком до створення інклюзивного середовища.

Читайте: https://zt-rada.gov.ua/?pages=21033

#безбарʼєрність