В Україні проблема суїцидальної поведінки серед дітей та молоді набуває надзвичайної актуальності. Статистика тривожно відображає масштаби суїцидальних думок та спроб серед підлітків. Жахливо, але близько 85% українських підлітків хоч раз у житті стикалися з думками про самогубство. Важливо розуміти, що насправді ці діти не прагнуть померти; для багатьох думки про суїцид є відчайдушним криком про допомогу, спробою привернути увагу батьків. У 80% випадків ключову роль відіграють стосунки з близькими, особливо з батьками. Інші фактори, що сприяють суїцидальній поведінці, включають конфлікти з однолітками, проблеми у стосунках із протилежною статтю (нерозділене кохання), труднощі, пов’язані з навчанням, страх перед кримінальною відповідальністю, виховання в неповних сім’ях, досвід сексуального насильства, а також втрату близьких та друзів. Сучасною небезпекою, що значно посилює ці ризики, є інтернет. В Україні діють так звані «групи смерті», де адміністратори цілеспрямовано штовхають дітей та підлітків до самогубства, поки батьки не підозрюють про небезпеку, що чатує в соціальних мережах.

Основні ознаки суїцидальної поведінки:

• Втрата інтересу до звичних занять, навчання, що призводить до зниження успішності.
• Незвичне зниження активності, апатія, нездатність до вольових зусиль.
• Погіршення поведінки у навчальному закладі.
• Незрозумілі зникнення з дому, прогули.
• Збільшення споживання тютюну, алкоголю чи наркотичних речовин.
• Конфлікти із правоохоронними органами.
• Раптові та різкі зміни у поведінці та настроях.
• Нехтування особистим зовнішнім виглядом.
• Розмови, жарти або прощання, пов’язані з бажанням померти.
• Уповільнена, невиразна мова.
• Амбівалентність, подвійність емоцій.
• Відчуття безпорадності та безнадійності.
• Переживання горя, надмірні страхи, почуття провини, відчуття невдачі.
• Неуважність, розгубленість.
• Страх невдачі, почуття неповноцінності, низька самооцінка, соматичні скарги.
• Агресивна поведінка, надмірна самокритичність.
• Втрата дитячої енергії.
• Порушення сну, зміни апетиту або ваги.

Рекомендації для профілактики суїцидальної поведінки:
Шановні батьки, ніколи не ігноруйте суїцидальні висловлювання. Краще перестрахуватися, ніж недооцінити ризик. Спілкування з потенційним суїцидентом потребує делікатного підходу:

1. Висловіть щиру зацікавленість особистістю та її проблемами.
2. Ставте запитання прямо, спокійно, демонструйте техніку активного слухання.
3. З’ясуйте, наскільки чітко сформований план дій: чи є конкретний план самогубства, чи визначено час і місце, чи були суїцидальні думки чи спроби в минулому, як людина сама оцінює ймовірність реалізації свого задуму. Пам’ятайте: чим детальніший план, тим вища ймовірність його виконання.
4. Спробуйте зрозуміти причини та умови формування суїцидальних намірів. Не змушуйте говорити, якщо це надто боляче.
5. Заохочуйте виразити почуття, пов’язані з проблемою.
6. Запитайте, чи розповідала людина про це комусь іншому. Це може наштовхнути на думку про соціальну ізоляцію як ключову проблему.

Чого робити не слід:

• Не відповідайте фразами типу: «Не хочу чути про такі дурниці!» або «Чи варто говорити про речі, яких не зробиш?»
• Не демонструйте шок, навіть якщо справді хвилюєтеся.
• Не вступайте в дискусію про доцільність самогубства. Натомість чітко скажіть, що ви не хочете, аби ця людина померла.

Куди звернутися по допомогу?

• Гаряча лінія профілактики суїцидів: 7333
• Національна гаряча лінія для дітей, підлітків та молоді: 08005000225 або 116111 (моб.)

На сучасному етапі суспільного розвитку існує багато чинників, що сприяють виникненню суїцидальних тенденцій серед молоді. Тому надзвичайно важливо створювати атмосферу духовної підтримки, поваги до особистості та її внутрішнього світу. Діти повинні відчувати турботу та свою потрібність як сім’ї, так і суспільству. Ніхто не хоче помирати; люди прагнуть втекти від нестерпних обставин. Батькам необхідно демонструвати любов, підтримувати прагнення дітей, уникати надмірної критики, адже це сприяє підвищенню самооцінки, особистісному зростанню та успішності. Коли людина залишається сам на сам зі своєю проблемою, вона здається нездоланною. Зважаючи на загрозу кризових психоемоційних станів, особливо в сучасному егоцентричному та агресивному світі, своєчасні заходи допоможуть запобігти фатальним наслідкам.