Хоча сьогодні світле свято Різдва святого Івана Хрестителя, його величність була затьмарена глибоким сумом, що оповив жителів села Доброгостів та всю Трускавецьку громаду. Цей день став днем прощання з нашим полеглим Захисником-Героєм, Романом Дашком, який мужньо віддав своє життя, захищаючи рідну землю. Не святковий настрій панував у серцях тих, хто зібрався провести його в останню путь, адже кожен розумів непоправну ціну, яку ми платимо за мир і свободу.

Весь Доброгостів, наче одна велика родина, зібрався на похорон воїна, чиє життя так передчасно обірвалося через жорстокість ворога-супостата. Площа біля рідного дому та вулиці села були заповнені людьми, які прийшли висловити свою скорботу та віддати шану. І не лише Доброгостів об’єднався у скорботі, адже прибуло чимало людей з інших населених пунктів: із сусідніх сіл Уличне та Бистрий, а також з міста Трускавця, де покійний Роман Дашко працював і залишив по собі добру пам’ять. Ця численність свідчила про те, наскільки Роман був важливою та шанованою особистістю для своєї громади.

Міську владу на цих скорботних урочистостях представляли заступник міського голови Мирон Флюнт, депутати міської ради Любомир Пасемко та Ярослав Грицак, а також старости Василь Ірод та Мар’яна Мазурик. Їхня присутність підкреслювала офіційне визнання подвигу Романа та підтримку його родини з боку місцевого самоврядування. Чисельною була і делегація з Трускавецького готельно-курортного комплексу «Карпати», очолювана заступником генерального директора Юрієм Грицаком, що свідчило про глибоку повагу колег. Не оминули увагою прощання і працівники санаторію «Молдова», де покійний Захисник також свого часу працював, демонструючи солідарність та пам’ять про світлу людину. Всі вони прийшли віддати останню шану Герою Роману Дашку.

Роман Дашко був взірцем порядності та простоти, справжнім чоловіком, люблячим сином, добрим сусідом та відповідальним працівником. Вирісши у сільській місцевості, він отримав справжню життєву школу, яка навчила його давати собі раду в житті, шанувати старших, жити за совістю та згідно з людськими цінностями. Будучи ровесником української Незалежності, адже народився 1 серпня 1990 року, Роман був щирим патріотом своєї країни, як і тисячі його земляків у Доброгостові та по всьому рідному краю. Він безмежно любив свою родину, своє рідне село, свою церкву, свою роботу, пишався рідним краєм і всією Україною. Коли рік тому йому вручили повістку неподалік Стебницького кільця, Роман не шукав способів ухилитися від обов’язку, не ховався і не шукав обхідних шляхів. Він, як справжній Захисник, без вагань пішов служити, усвідомлюючи свій громадянський обов’язок. На жаль, він не знав, що вже ніколи не повернеться живим до рідного Доброгостова, до затишного Трускавця, залишивши після себе лише світлу пам’ять та незагоєний біль у серцях близьких.

Чин похорону провели священники Православної Церкви України, які з гідністю та повагою супроводжували Романа в його останню путь. Проповідь на подвір’ї батьківського дому виголосив отець Роман Водяник, слова якого торкнулися найглибших струн душі присутніх, нагадуючи про вічні цінності та жертовність. Після цього зворушлива похоронна процесія вирушила у довгу-предовгу путь, останню для Романа. Колона розгорнулася від одного кінця Доброгостова, де мешкав цей відважний Герой, до церкви святого Архистратига Михаїла, де пройшло відспівування та чин останнього цілування. Це було востаннє, коли громада могла фізично попрощатися з Романом Дашком, який віддав своє життя за нас усіх.

Ми, всі хто знав Романа, висловлюємо найглибші співчуття рідним та близьким полеглого Захисника. Це непоправна та надзвичайно болюча втрата, яка залишить глибокий шрам у серцях. Час, можливо, дещо загоїть відкриті рани, але він ніколи не зможе повністю вилікувати біль від втрати такої світлої людини, як Роман Дашко. Єднаючись у спільній молитві за світлої пам’яті Романом Дашком, ми повинні пам’ятати і про тих, хто залишився живим – про його батьків та маленьку донечку, яким, можливо, знадобиться наша допомога та підтримка. Нехай його світлий образ буде і залишається не лише на надмогильному пам’ятнику чи Алеї Слави, але передусім у наших серцях, як нагадування про його відвагу та жертовність. Пам’ятаймо про Романа Дашка, Героя, який жив і помер за свою Батьківщину.

Царство Небесне та вічний упокій тобі, дорогий наш Романе. Нехай м’якою буде тобі рідна земля, а пам’ять про твій подвиг вічно живе у серцях нашої громади. Слава Україні! Героям Слава!