💐Довгожителям громади – шана та увага💐У Жашківській громаді існує щира і давня традиція, яку міський голова Ігор Цибровський та старости сіл дбайливо підтримують і розвивають. Ця традиція полягає у відвідинах та сердечних привітаннях довгожителів з їхніми поважними уродинами. Такі зустрічі є не лише проявом уваги, але й глибокої поваги до людей, які прожили довге та насичене життя, несучи в собі мудрість поколінь. Це є свідченням згуртованості та справжньої турботи про кожного мешканця Жашківської громади.

7 червня особлива святкова атмосфера панувала в оселі Анни Іванівни Солонько, якій Господь дозволив відзначити 97-мі роковини життя у доброму здоров’ї. Іменинниця народилася та виросла у простій селянській родині в с. Успенівка на Дніпропетровщині. Її дитинство та юність припали на надзвичайно важкі часи, і Анна Іванівна змалку пізнала ціну важкої праці. Вона добре відчула всі лихоліття війни та голоду, що спустошували українські землі, а також складнощі післявоєнної розрухи. Проте, всі випробування, що траплялися на її життєвому шляху, лише загартовували характер Анни. Її незламний дух є прикладом для всіх мешканців Жашківської громади.

Саме на Донбасі Анна Іванівна зустріла свого майбутнього чоловіка, Василя Сергійовича, який працював на шахті. У цьому ж регіоні у подружжя народилася їхня перша донечка Ніна. Згодом, разом з донькою, вони переїхали на батьківщину чоловіка – до Жашкова, де їхня родина поповнилася ще двома доньками – Наташею та Тетяною. Все своє життя Анна Іванівна віддано працювала на швейному підприємстві, дбаючи про свою сім’ю. Вона дочекалася 6 онуків, 8 правнуків і навіть праправнука, ставши справжньою берегинею великого роду. Для кожного члена своєї великої родини ця мудра жінка щиро молилася, просячи у Господа щасливої долі та довгих років життя.

Ніколи й не могла подумати Анна Іванівна, що на її вік двічі випаде жити у воєнний час, і що її діти та онуки особисто відчують всі жахіття сучасної війни та переживуть болючі втрати. Її онуки, Роман та Сергій Кучеруки, свого часу стали на захист України. На превеликий біль, Романа Жашківська громада зустріла «на щиті» 2 вересня 2024 року, віддавши шану полеглому герою. Сергій отримав складні поранення і вже понад рік перебуває на лікуванні. Ця тема для Анни Іванівни, як і для її дітей, є особливо болісною. Проте, попри невимовний біль, вони намагаються продовжувати жити, підтримуючи один одного як у радості, так і в горі, демонструючи неймовірну силу духу.

На знак глибокої шани та вдячності за гідно пройдений життєвий шлях, за виховання дітей та онуків, а також за мужність долати всі негаразди, не втрачаючи віри, міський голова Ігор Цибровський особисто подякував Анні Іванівні та її родині, відвідавши бабусю в день її поважних уродин. «Люди, які прожили довге та плідне життя, мають особливу цінність для нас. Ми прагнемо висловити їм свою вдячність, шану та повагу. Ці люди надихають нас долати труднощі на шляху, вірити у свої сили. Відвідини наших сивочолих мешканців – це згуртованість та дружність. Радію, коли є можливість завітати до наших земляків, поспілкуватися, послухати їхні історії, розповіді, настанови. Це дуже цінно. Важливо, у складні темні часи зуміти зберегти людяність та бути поруч зі своїми людьми», – наголошує Ігор Цибровський, підкреслюючи значущість таких традицій для розвитку та зміцнення Жашківської громади. Ця зустріч стала ще одним підтвердженням того, що в Жашкові цінують і пам’ятають своїх довгожителів.