🕯З глибоким сумом повідомляємо, що додому на щиті повертається наш незламний захисник – Соболєв Ярослав Володимирович.

Ярослав Володимирович народився 21 серпня 1974 року у славетному місті Львові, де минули його дитячі та юнацькі роки. Він здобував знання у Львівській школі №63, а позаурочний час присвячував вивченню мистецтва бойового гопака, що свідчить про його ранню зацікавленість у бойових мистецтвах та дисципліні.

Професійно здобувши освіту столяра, Ярослав згодом поглибив свої навички військової майстерності у місті Бердичеві. Більшу частину свого свідомого життя він присвятив місту Яворову, ставши його невід’ємною частиною.

У вільний час Ярослав знаходив радість у риболовлі, захоплювався ремонтом автомобілів, а також плекав мрію про започаткування власної справи, що демонструє його підприємницький дух та бажання творити.

Ярослав Володимирович був уособленням відваги, сміливості та незламної волі. Його серце було сповнене доброти, щирості та порядності, він завжди був готовий простягнути руку допомоги тим, хто її потребував. За покликом серця він незмінно опинявся там, де було найгарячіше і найнебезпечніше. Його активна громадянська позиція проявилася ще під час Помаранчевої революції та Революції Гідності. З 2014 року він був незмінним учасником бойових дій в АТО на сході України, служив у прикордонних військах, проявляючи себе як вправний снайпер.

З перших днів повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, у складі 24 ОМБр, Ярослав без вагань став на захист Батьківщини. Він самовіддано боронив кордони Луганської області, зокрема в районі міста Попасна. На жаль, у березні він потрапив у полон до ворожих сил. Навіть у полоні, сотні днів очікування, численні звернення, клопотання та акції громадськості свідчили про велику надію громади на його повернення.

На жаль, 24 січня 2024 року, в день, коли мав відбутися обмін, сталася страшна трагедія – авіакатастрофа літака ІЛ-76. Ярослав мав повернутися додому живим, але доля розпорядилася інакше – він повертається до нас на щиті.

У Ярослава залишилася любляча дружина Ірина, син Михайло, дочка Софія, мати Марія, вітчим Сергій, тесть Богдан, дві сестри Люба та Софія, а також численні куми і вірні друзі. Ця втрата є невимовною для всієї родини та громади.

Висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять нашому Герою!