Домашня праця в Україні: від невидимості до визнання та захисту.

Послуги домашніх працівників в Україні стрімко набирають обертів. У сучасному світі, де кожна хвилина є цінним активом, багато хто обирає делегувати побутові справи, аби більше часу приділяти професійному розвитку, родині чи особистим захопленням. Однак, працевлаштування домашнього персоналу має свої специфічні аспекти, які вимагають уваги як від роботодавців, так і від самих працівників для забезпечення гідних умов праці.

Зміни у законодавстві: нова ера для домашніх працівників
У 2024 році законодавство України збагатилося новою главою XI-А Кодексу законів про працю, що цілеспрямовано регулює працю домашніх працівників. До цього моменту в українському трудовому законодавстві поняття домашньої праці та домашніх працівників були відсутні, що створювало прогалини у правовому полі та соціальному захисті цих категорій працівників.

Що таке домашня праця?
Домашня праця визначається як робота, що виконується за умовами трудового договору (контракту) з метою забезпечення функціонування домашнього господарства (сім’ї). Це значно ширше поняття, ніж просто побутові послуги. Воно охоплює щоденну допомогу та турботу, яка може включати:

• Допомогу з доглядом за дітьми;
• Підтримку та догляд за літніми членами сім’ї;
• Забезпечення загального комфорту та порядку в домі;
• Водійські послуги для потреб сім’ї;
• Догляд за присадибною територією чи садом.

Няні, доглядальниці, хатні помічники, водії, садівники – хоча їхня праця часто залишається поза увагою суспільства, вона є невід’ємною частиною забезпечення гідного рівня життя і заслуговує на таке ж визнання та захист, як і будь-яка інша професійна діяльність.

Правові аспекти трудових відносин
Домашній працівник – це особа, яка здійснює домашню працю в межах офіційних трудових відносин із роботодавцем. Важливо розрізняти домашню працю від випадкових послуг для домогосподарства, які надаються нерегулярно та не перевищують 40 годин на місяць.

Укладення трудового договору
З домашніми працівниками обов’язково укладається трудовий договір. Цей документ є ключовим, оскільки він офіційно засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин. Договір чітко визначає права та обов’язки обох сторін і є підставою для допуску працівника до роботи. Роботодавець зобов’язаний повідомити відповідний орган виконавчої влади про прийняття домашнього працівника на роботу.

Вимоги до трудового договору:
Трудовий договір має бути укладений у письмовій формі, у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу. Обов’язкові пункти договору включають:

• Повні дані сторін (роботодавець та домашній працівник);
• Місце роботи;
• Дата початку та строк дії договору (якщо він строковий);
• Чіткий опис роботи, зрозумілий для особи без спеціальних знань;
• Умови оплати праці (розмір, періодичність, порядок виплати, оплата понаднормових, роботи у вихідні та святкові дні);
• Режим робочого часу та часу відпочинку, порядок залучення до надурочних робіт;
• Умови надання щорічної оплачуваної відпустки;
• Способи обміну інформацією між сторонами.

Додаткові умови та зміни
Трудовий договір може містити додаткові умови, що розширюють права та гарантії працівника, а також соціально-побутові пільги. Будь-які зміни до договору вносяться виключно за взаємною згодою сторін та оформлюються письмово.

Ведення документації та соціальне страхування
Питання ведення первинної облікової документації та трудової книжки вирішується сторонами самостійно. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування для домашніх працівників є добровільним.

Повага до праці
Найважливіше – кожен працівник, незалежно від сфери своєї діяльності, повинен відчувати повагу до своєї праці. Гідні умови та визнання – це основа здорових трудових відносин.

За матеріалами Держпраці