Домашнє насильство – це дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного, або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Домашнє насильство буває 4 видів. Розглянемо більш детально, що вони собою являють.

1. Економічне насильство – це умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, першкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборона працювати або надмірне примушування до праці, заборона навчатися.
2. Психологічне насильство – включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, контроль у репродуктивній сфері, що спричиняє емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдає шкоди психічному здоров’ю.
3. Сексуальне насильство – будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру, а також інші правопорушення проти статевої недоторканості особи, в тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.
4. Фізичне насильство – ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. Крім цього, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру також є фізичним насильством.

Дитина (свідок або очевидець) насильства – теж особа, яка постраждала від домашнього насильства.

 У разі домашнього насильства постраждалій особі необхідно звернутися за захистом до органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Це уповноважені підрозділи органів Національної поліції України; місцеві державні адміністрації; сільські, селищні, міські, районні у містах ради, їх виконавчі органи; служби у справах дітей; органи управління освітою, установи та організації системи освіти; органи охорони здоров’я, установи та заклади охорони здоров’я; центри надання безоплатної вторинної правової допомоги; суди; прокуратура; мобільні бригади соціально-психологічної допомоги особам постраждалим від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі; заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.

Крім цього, цілодобова безкоштовна урядова «гаряча лінія» з протидії торгівлі та домашньому насильству  15-47 надає інформаційні, психологічні та юридичні консультації та психологічну допомогу особам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства.

« повернутися