Дорога Голобська громадо!
В останній день року ми, традиційно та підсвідомо, будуємо плани на майбутнє та підводимо підсумки прожитого.
Із надією на справедливу перемогу в російсько-українській війні ми зустрічали 1 січня 2024 року. І кожен день намагалися йти до неї, і кожну справу присвячували їй. Найбільше, звичайно, її наближали й наближають наші герої-захисники. Ні для кого не секрет, що відносний спокій у нашому краї є завдяки їх неймовірній стійкості та надважким зусиллям. Вдячні всім без винятку трьомстам жителям громади, які в 2024-му виконували свій громадянський обов’язок зі зброєю в руках. Здається, що разом із ними на передовій перебувають їх родини, тому намагаємося в межах можливостей матеріально підтримувати мешканців цієї категорії. Для цього з бюджету громади було використано майже пів мільйона гривень. Вагомий внесок у Перемогу було зроблено шляхом спрямування коштів на загальну суму понад три мільйони гривень військовим підрозділам Сил оборони. Не менш важливою є допомога нашим захисникам від небайдужих жителів громади, у тому числі працівників ради, закладів і установ комунальної власності. Знаємо, що наш внесок був потрібний, і надіємося, що він підвищив боєздатність оборонців. Підтвердженням цього є численні усні та офіційні подяки від військових і їх стійкість.
Але не все залежить від нас, у воєнний час – особливо. Двадцять чотири дні року, що минає, синьо-жовті стяги в нашій громаді були оповиті чорними стрічками. Жорстокий ворог забрав життя дев’яти наших земляків. Вони ніколи більше не будуть присутні за святковим родинним столом. Біль від таких утрат не вщухає. Вшановуючи пам’ять усіх жертв московитів під час щоранкової хвилини мовчання ми вже згадуємо наших тридцятьох убитих захисників. Ці Герої назавжди залишаться в душах близьких і нашій пам’яті.
У 2024 році щонайменше тридцять чотири захисники з Голобської громади були важко поранені. Їм і їхнім родинам доводиться тепер долати непростий шлях відновлення. Надзвичайно важко й тим сім’ям, які отримали сповіщення, що їх близькі зникли безвісти. Цьогоріч такі звістки сколихнули одинадцять родин. Незалежно від обставин, вони не перестають чекати добрих новин. Підтримуючи їх ми всі сподіваємося на добрі вісті.
Хоча через війну святкового настрою сьогодні немає, але надія на світле майбутнє та здійснення бажань жевріє в душі кожного українця. Цього року справдилися сподівання сім’ї Олександра Савчука на визволення солдата з рашистського полону. І наче підтвердженням новорічних див, є звістка про повернення з неволі ще одного нашого земляка – Ярослава Миронюка. Неймовірно раді за цих стійких хлопців.
Вітаючи з Новим роком, ми дякуємо всім, хто вистояв сам і допоміг втриматися іншим. Це й кожен, хто сумлінно виконував свої посадові обов’язки, хто добросовісно сплачував податки, хто своєчасно реагував на нові виклики воєнного стану, забезпечивши цим життєдіяльність громади.
Нехай поруч із нами будуть люди, які підтримують і надихають. Хай возз’єднаються сім’ї, розлучені війною. Нехай наші оселі завжди будуть сповнені теплом і затишком, душевною гармонією та невичерпною енергією. Хай рідні дарують підтримку, а друзі завжди радують своєю щирістю. Із Новим 2025 роком! Нехай він збереже наші сили, натхнення та єдність у прагненнях. Нехай нарешті настане довгоочікуваний, вистражданий і вимолений справедливий переможний мир. Слава Україні! Героям слава!