Шлях до себе: Історії подолання залежності та відновлення життя

Вийти з кола залежності – це не проста задача, а тривалий, складний і часто болісний процес. Однак саме цей крок рятує життя тих, хто опинився в павутині наркотичної чи алкогольної залежності, або страждає від посттравматичних стресових розладів. Ця розповідь присвячена хлопцям, які пройшли повний курс реабілітації та ресоціалізації у Кропивницькій філії ГС «Міжнародна Антинаркотична Асоціація». Після пережитих втрат, зруйнованих стосунків та повної зневіри у себе, вони змогли одужати і стали прикладом та підтримкою для інших. Нині ці герої перебувають у Центрі реабілітації МАА, розташованому в селі Соколівське Кропивницького району. Вони діляться своїм досвідом, аби показати іншим залежним, що шанс на відновлення існує, і життя в тверезості можливе. Головне – наважитися зробити перший крок і звернутися за допомогою до фахівців Міжнародної Антинаркотичної Асоціації.

Історія Костянтина: Боротьба з наркотичною залежністю

30-річний Костянтин Ташпулатов мав усе для щасливого життя: улюблену роботу машиністом електровоза, успішний бізнес, люблячу дружину, двох дітей та власний будинок. Однак цікавість спробувати наркотики зруйнувала його розмірене життя. «Я тоді подумав, можна один раз спробувати і кинути, нічого страшного не станеться. Але після першого разу назад уже дороги не було. Я засинав і прокидався з думкою про дозу. З того моменту втратив спокій. Фізично «ломки» не відчував, але всі мої думки були тільки про наркотик», – розповідає Костя. Протягом чотирьох років він жив у полоні залежності. Спочатку зміни у його поведінці не були помітні, але з часом життя почало руйнуватися. Першою забила на сполох його мама-медик, помітивши сліди на руках. Дружина бачила неадекватну поведінку та різкі перепади настрою, а знайомі почали висловлювати занепокоєння. Костянтин уникав відвертості, викручувався і брехав, проживши рік у тривозі та поганому фізичному стані. З’явилися фінансові проблеми через необхідність щоденно знаходити кошти на наркотики, що призвело до боргів.

Незважаючи на руйнівний спосіб життя, рідні Кості не здавалися. Мама та дружина вмовили його пройти лікування. Перша спроба в наркологічному диспансері тривала близько двох тижнів, після чого він знову почав вживати. Наступна реабілітація в іншому центрі, куди він поїхав радше за наполяганням близьких, тривала 3,5 місяці. Хоча він не вживав наркотики, думки про них не полишали його. «Я дуже засумував за сім’єю і вирішив до них поїхати на кілька днів. Вийшов з центру з твердим наміром їхати додому, але поїхав… в Одесу», – згадує він. Там він жив на вулиці, спав на пляжі та знову вживав наркотики. Після чергового наполягання рідних, він витримав рік тверезості, але потім зірвався. Реабілітаційний центр в Одесі, де він провів майже три місяці, пройшовши кілька програм і ставши консультантом, не став остаточним вирішенням. Емоційний сплеск через особисті проблеми знову підштовхнув його до вживання. Костянтин тепер переконаний, що жодне правило реабілітаційного центру не можна порушувати, інакше зрив неминучий.

Родина Кості залишалася поруч, підтримуючи його. Однак він не хотів повертатися додому, усвідомлюючи відсутність наркотиків. Зрештою, Костянтин зрозумів, що без допомоги фахівців йому не вибратися. Три спроби дістатися реабілітаційного центру Міжнародної Антинаркотичної Асоціації зазнали невдачі: він навмисно запізнювався на потяг, сходив з нього на найближчій станції, повертався до Одеси. Одного разу поїхав додому, де протримався два місяці без вживання, але звичка взяла своє. Зрештою, усвідомивши, що фізично більше не може витримати без наркотиків, він прийняв зважене рішення звернутися до реабілітаційного центру.

«Я просто повірив у те, що мені там стане легше. Цього разу звернувся у центр реабілітації не для мами, не для дружини, а для себе. Зрозумів, що якщо зроблю ще одну ін’єкцію, просто помру», – згадує Костя. Він двічі намагався вчинити самогубство, думаючи, що вводить смертельну дозу, але щоразу отямлювався. У центрі реабілітації МАА Костя перебуває сім місяців, демонструючи стійку тверезість. Він сумує за сім’єю, але усвідомлює, що це також прояв залежності. Лікування триватиме за іншою програмою, але він не планує залишати центр, прагнучи побудувати кар’єру, налагодити здорові стосунки з рідними та допомагати іншим залежним.

Координатор МАА Арсеній Самсоненко зазначає, що період тверезості після лікування може бути тривалим. Важливо довіряти тим, хто має досвід одужання, і завжди бути відкритим до підтримки. Костянтин пройшов складний п’ятирічний шлях до тверезості, бо йому бракувало цієї довіри. Ключовим є усвідомлене рішення стати на шлях одужання, а не виконання чийогось бажання.

Дружина Костянтина: Співзалежність та підтримка

Досвід Костянтина став справжнім випробуванням для його дружини та дітей. «Коли ми познайомилися, Костя був звичайним хлопцем, з почуттям гумору, з хорошої родини. Я навіть уявити не могла, що нам доведеться пережити такі труднощі», – розповідає жінка. Вони прожили у шлюбі майже п’ять років, коли він почав вживати наркотики. Спочатку вона не помічала, але коли зміни стали очевидними, це стало для неї шоком. Почалися проблеми в родині та на роботі. Першим її рішенням було врятувати чоловіка заради дітей. Проте вона помилялася, вважаючи, що її турбота, опіка та любов завжди є порятунком. Лише після пояснень фахівців МАА про поведінку співзалежних, вона змогла вибудувати правильну модель взаємодії з чоловіком. Вона пережила важкий період, тривале лікування чоловіка, зриви, брехню, але не зламалася завдяки дітям. «Я дуже боялася за дітей, що чоловік може померти. Тому вмовляла його погодитися на лікування. Вдячна йому, що він прислухався і став на шлях одужання, і вдячна фахівцям Міжнародної Антинаркотичної Асоціації, які допомагають йому у цьому. Я поруч з ним, я підтримую його, але розумію, що відповідальність за своє життя несе він сам», – каже жінка. Цей досвід зробив її сильнішою і мудрішою. Вона шкодує, що діти мало спілкувалися з батьком, але вірить, що вони ще надолужать, адже темрява завжди змінюється світлом.

Історія Євгена: Військовий та боротьба з ПТСР і залежністю

32-річний військовослужбовець Євген поділився своєю історією подолання наркотичної залежності. Маючи за плечима спортивну та військову кар’єру, його життєвий шлях різко змінився. «Я з дитинства займаюся спортом, майстер спорту України з хортигу, закінчив педагогічний коледж і в 2013 році пішов служити в армію. А потім стався Євромайдан, Революція Гідності, Антитерористична операція. Я пішов в АТО добровольцем, служив у бойовій роті, у 2014 звільняв Маріуполь. Потім був полк «Азов», спецпризначення. У 2015 році демобілізувався, продовжив займатися спортом, брав участь у чемпіонатах України, займав призові місця. Одружився, народилося двоє дітей. Але життя дало тріщину, розлучився і переїхав жити у Кропивницький. Тут працював у приватній фірмі, потім пішов на службу у підрозділ сил спеціальних операцій, а потім почалося повномасштабне вторгнення», – розповідає Євген. 25 лютого 2022 року Євген вже тримав у руках зброю. Нервові стреси він тамував алкоголем. Війна принесла багато біди: на фронті загинув його рідний брат, а за кілька тижнів – друг дитинства. Щоб заглушити біль втрати, він спробував наркотик і більше не зміг йому опиратися. «Я відчув, що це кінець. Куди далі? Я постійно жив з думками про те, щоб знайти наркотики. Переступив через усіх… Одна мета була – утіха в речовині. Всі людські принципи нівелювалися», – зізнається він. У нього постійно було відчуття провини, страху, совісті. Він тренував дітей, їздив на змагання, але бачив у очах людей розчарування і зневагу. Його батько постійно підштовхував його погодитися на лікування. На Новий 2025 рік він зрозумів: «Це вже крапка, треба зупинятися…»

Євген звернувся до Міжнародної Антинаркотичної Асоціації, де протягом року перебуває у повній тверезості, пройшов курс реабілітації та ресоціалізації. Зараз він навчається на психолога і мріє присвятити своє життя допомозі ветеранам з ПТСР. Він переконаний, що військовий краще зрозуміє військового, який вважає, що наркотики можуть полегшити стан, хоча насправді вони лише поглиблюють проблему. Його головна порада хлопцям – не втрачати віру в себе і звертатися за допомогою в МАА.

Підтримка військових з ПТСР у МАА

Координатор МАА Арсеній Самсоненко зазначає, що третина клієнтів реабілітаційного центру – це хлопці з військовим досвідом. Бажання зняти стрес або відчути сплеск адреналіну часто штовхає їх до вживання наркотиків. «Залежність не є вироком, а звернення по допомогу не є слабкістю. Дуже часто за вживанням стоять не «погані звички», а біль, виснаження, внутрішня напруга та спроба хоч ненадовго втекти від важких переживань. Але наркотики не вирішують проблему, вони лише поглиблюють її. Одужання починається з чесності перед собою, з довіри до фахівців і з готовності приймати допомогу. І дуже важливо, щоб поруч були люди, які не засуджують, а підтримують», – говорить він. Він наголошує: вихід є, і чим раніше людина звертається по допомогу, тим більше шансів повернутися до тверезого, гідного і справжнього життя.

В Міжнародній Антинаркотичній Асоціації є бюджетні місця для лікування військових з ПТСР. Якщо ви або ваші близькі потребують допомоги — не відкладайте. Залежність лікується.

📞 +38 063 0 555 103

🌐 www.netnarkotik.com.ua