ДОРОГА до СЕЛА!
Попереду зимові місяці і необхідно продумати, як прожити цей період в умовах, коли агресор продовжує нищити нашу інфраструктуру. Без сумніву, він буде намагатись скористатись зимовими складнощами.
Вибрав найближчі вихідні, щоб вивчити питання, як можна жити без електроенергії, інших енергоносіїв та звичних сервісів в сільській місцевості. Приїхав ще в п’ятницю… Взяв заряджений повербанк, олію, пакет рису та гороху – ось і всі запаси…
Гудина огірків вже присохла, але пошук дав два огірка. Ні в якому магазині, навіть крутому ресторані такої свіжості і смаку не отримаєш. Город подарував не тільки огірки, а і молоду картоплю і моркву, руколу і петрушку. Вдосталь вродило кабачків, так, що кожного дня вдавалося смажити на сковорідці молодий та навіть пригощати сусідів….
Груба на подвір’ї потребувала тільки дров, яких навкруги вдосталь. Для підпалу використав суху траву. Зусилля не пройшли даром – в каструлі поступово вже кипів гороховий суп з молодою картоплею і морквою…
Особливий присмак їжі дає свіжа вода з криниці. Цікаво, що для приготування страв знадобилося зовсім небагато, всього п’ять сухих гілок, але процес не швидкий.
Ось скоро і вечір. Вирішив світло зовсім не включати, а після смачної вечері та без світла сон підкрадається зненацька.
Після навантажень, які у місті з тобою щодня, за містом ніч дійсно приносить відпочинок до самого ранку, який для мене почався біля третьої години ночі.
Перша ніч пролетіла швидко. Інтернету практично немає, полосу не погониш. Захотілось написати про хлопців, про війну…
Перші півні заспівали після четвертої. Їх голосисті вранішні переспіви замінити нічим неможливо… Згадалось як біля Новотошківки, відвідуючи наш 13 батальйон, в недалекому минулому, нас будили теж галасливі співи півнів…
Дуже сподіваюся, щоб нашим солдатам, Героям, разом з Богом, вистачило сил зупинити навалу агресора.
Привести його до пам’яті, вдаривши в лоб…
Відправити на городи копати картоплю, де нема електроенергії і зв’язку…
Щоб він і його діти забули про свої імперські замашки, підлу агресивність!
У підсумку, дві доби зміг обходитись без електроенергії, щоправда зв’язок підводив. Повербанк розрядився після першої доби, хоч і брав потужний.
У сучасному житті без зв’язку та інших комунікацій залишатись зовсім незручно. Дійшов висновку, що в кожному селі необхідно мати резервну електростанцію.
І ще – як мало потрібно людині, щоб жити!
МИР…
Все решту, дасть Бог, люди знайдуть.
Навіщо кляті окупанти розв‘язали цю війну?
Що не вистачає їм, щоб жити спокійно в Мирному світі?
Слава Богу!
Слава Україні!

#love #Art #repost #news