Розкриваємо багату історію Костополя, зосереджуючись на цікавому минулому його залізничного вокзалу. Це дослідження заглиблюється в еволюцію одного з ключових об’єктів міста, який трансформувався від скромного поселення до важливого промислового центру. Особливу увагу приділено будівництву та реконструкції Костопільського вокзалу, що відіграв вирішальну роль у розвитку регіону.

Історія залізничного вокзалу в Костополі нерозривно пов’язана зі стратегічним значенням, яке Російська імперія надавала Поліським залізницям. Відкриття руху на ділянці Рівне — Сарни — Лунінець у 1885 році стало початком нової ери. Залізниця стала каталізатором економічного зростання, сприяючи розвитку лісопилень, скляних заводів та торгових підприємств. Це призвело до значного притоку підприємців, зокрема єврейських та польських, що сприяло бурхливому розвитку Костополя.

Розслідування будівництва першого вокзалу виявляє цікаві деталі. Замовником виступало Міністерство шляхів сполучення Російської імперії, а керувало будівництвом управління Поліських залізниць. Видатні інженери, такі як Іван Теодорович та Іван Щукін, працювали над проектуванням станцій та вокзалів, використовуючи типові плани, адаптовані до місцевих умов. Тисячі робітників, включаючи місцевих жителів, брали участь у будівництві, дотримуючись суворих державних стандартів. Будівля першого вокзалу, зведена з червоної цегли, демонструвала «цегляний стиль» з його вишуканими декоративними елементами, що забезпечувало довговічність і практичність.

Архітектура першого вокзалу відзначалася симетрією та чіткими лініями, що створювало відчуття порядку. Він слугував не лише пасажирським терміналом, але й адміністративним центром для управління вантажними потоками, особливо лісом. Встановлення поштово-телеграфного відділення у 1903 році свідчило про зростаючу важливість станції.

У міжвоєнний період, під владою Польської Речі Посполитої, Костопільський вокзал зазнав перебудови, яка відображала тенденції романтичного ар-деко. Це включало використання барокових фронтонів, гармонійних пропорцій та асиметричних архітектурних рішень. У 1930-х роках вокзал став центром суспільного життя: розклад поїздів друкували у газетах, а квитки (квитки Едмонсона) мали свою кольорову класифікацію залежно від класу подорожі. Ціна квитка порівнювалася з вартістю продуктів, що свідчить про економічний контекст того часу.

Особливою подією у вересні 1929 року став візит президента Польщі Ігнація Мосцицького. Це був візит державного значення, спрямований на демонстрацію промислового потенціалу регіону, зокрема будівництва робітничого селища та базальтових кар’єрів у Яновій Долині, а також потужних лісових господарств. Президентський потяг, ймовірно, «Люкс-Торпеда», вражав своєю сучасністю. Візит підкреслив стратегічну важливість Костопільського вокзалу як «воріт» для волинського базальту та лісу, що експортувалися до країн Європи.

Костопільський вокзал став місцем зустрічі видатних постатей історії. Письменник Улас Самчук, який оспівував волинський колорит, та Тарас Бульба-Боровець, лідер «Поліської Січі», чиї повстанські загони діяли в околицях, – обидва перетиналися з історією цієї залізничної станції.

Ключову роль у промисловому розвитку Костополя відіграв Леонард Шварццвайг, власник скляного заводу. Його інвестиції у будівництво під’їзних колій та складських приміщень перетворили станцію на важливий вантажний вузол. Родина Гіллерів, власники лісопилень, також зробила вагомий внесок, фінансуючи облаштування вантажних рамп для експорту деревини.

Завдяки зусиллям підприємців та інвестиціям у залізничну інфраструктуру, Костопіль, отримавши статус міста у 1923 році, перетворився на сучасний центр. Костопільський вокзал залишається символом цього перетворення, «воротами» до промислових багатств Волині, що з’єднували регіон з великими європейськими містами.

#Костопільський краєзнавчий музей
#історія рідного міста
#Костопіль