🌻 Вшановуємо пам’ять Тараса Коврика – Героя, чиє серце билося за Україну 🌻

Літо 1988 року, 29 липня, подарувало Україні нового Героя – Тараса Коврика. У селищі міського типу Глибока народився хлопчик вагою всього 1 кілограм 800 грамів. Крихітний, але з величезним серцем, що вже тоді, можливо, передчувало свою майбутню місію – любити і захищати свою Батьківщину до останнього подиху. Його життя, хоч і обірвалося в 34 роки, було сповнене мужності, любові та самовідданості.

Дитинство Тараса було яскравим, сповненим дитячих мрій та перших випробувань. Уже в шість років він демонстрував свою самостійність, подолавши шлях до батьківського банку. У сім років він переступив поріг школи, де під керівництвом вчительки Марії Михайлівни Кройтор не лише здобував знання, але й вчився справжній дружбі та захисту слабших. У 13 років, відчуваючи себе справжнім чоловіком, він з братерською турботою повів свою молодшу сестричку Тетяну до лісу по гриби. Коли вони заблукали, його спокійні слова «Не бійся. Все буде добре» стали для неї опорою, допомагаючи подолати страх.

Юність Тараса була загартована службою в танкових військах на Чернігівщині. Він мужнів, ставав сильнішим, а його відданість родині проявлялася у гордості за свою сестру. 2014 рік став переломним – війна прийшла в Україну. Тарас, не вагаючись, вирушив до зони АТО. Повернувшись, він був уже іншим – ще більш зрілим, чуйним. Його син Василь, який ріс у його обіймах, був для нього цілим світом. Але доля вже готувала нове випробування.

2022 рік приніс нові виклики. Міста-герої Ірпінь, Буча, Гостомель стали свідками його незламності. Бачачи страждання українського народу, Тарас у серпні 2022 року прийняв рішення: «Я йду. Бо так треба». Восени, в умовах воєнного часу, він зустрів свою матір, приготувавши для неї найсмачніший борщ, наповнений теплом його щирого серця. Ця зустріч, сповнена материнської любові та усвідомлення небезпеки, здалася прощанням назавжди.

18 лютого 2023 року, в умовах суворих морозів та безперервних боїв, Тарас та ще 17 побратимів стояли на смерть, не відступивши. Вони стали Янголами, які навіки захистили Україну. Посмертно Тарас Коврик був нагороджений Орденом Президента та трьома медалями. Три місяці він вважався зниклим безвісти, доки 29 квітня його не поховали з військовими почестями на Алеї Слави у рідній Глибоці.

Тарас Коврик – це не просто ім’я. Це приклад справжнього патріотизму, любові до ближнього та безмежної відданості Україні. Він був сином, братом, чоловіком, батьком і воїном. Його світла пам’ять назавжди залишиться в наших серцях, як невгасимий вогник надії та віри в перемогу.

🌻🌻🌻🌻🌻🌻 Записала #Наталія_Балан зі слів матері полеглого воїна, вірного сина України – Тараса Миколайовича Коврика #Олени_Коврик @Олена Коврик 🌻🌻🌻🌻🌻🌻

Селище Глибока, 2025 рік.