🌻🌻🌻🌻До Всеукраїнської акції пам’яті “Сонях” 🌻🌻🌻🌻

Вадим Чорней (1984-2023): «Мій син – моє серце, мій Лев»

Історія Героя України Вадима Чорнея, який віддав життя за нашу свободу, – це розповідь про любов, відвагу та незламний дух. Народжений 5 липня 1984 року в селі Горбівці, Вадим з дитинства вражав своєю життєрадісністю. Його дитинство, сповнене усмішок та щасливих моментів, було особливим. Він обожнював ковзани, і на льоду його очі сяяли особливим світлом, а сміх лунав на весь двір. Вадим був душею компанії, легко знаходив друзів та надзвичайно цінував кожну людину.

Переїзд до Стерчі не став перешкодою для хлопця. Він з ентузіазмом відвідував нову школу, прагнув знань і ділився ними з однокласниками. Його справжньою опорою та радістю була родина, любов до якої він проніс через усе життя.

Після закінчення училища у Чернівцях, Вадим здобув фах електрозварювальника. Його майстерність вражала: з-під його рук народжувалися вишукані ковані вироби, перетворюючи звичайний метал на витвори мистецтва. У 2004 році він створив власну сім’ю, а найбільшим щастям для нього стала донька Діана. Він безмежно любив свою дитину, з гордістю розповідаючи про її успіхи та мрії.

З початком повномасштабного вторгнення, Вадим не залишився осторонь. Спочатку він служив у територіальній обороні, а в травні 2022 року був призваний до лав Збройних Сил України. Доля привела його на Бахмутський напрямок, один із найгарячіших пунктів оборони. Побратими згадують його як людину, що не знала страху, завжди готову допомогти. Вадим мужньо підвозив бійців, доставляв боєприпаси, ремонтував техніку та йшов у бій пліч-о-пліч з побратимами. За свою відвагу, стійкість та силу духу він отримав позивний «Лев». Це ім’я повністю відповідало його характеру – сильний, мужній, незламний.

29 листопада 2023 року, під час артилерійського обстрілу в Богданівці, життя Вадима обірвалося. Він до останнього тримав зброю, захищаючи нашу землю. Герой знайшов вічний спочинок на Алеї Слави у Чернівцях.

Його мати, Тетяна Зарубайко, з болем згадує: “Я ніколи не перестану бути його мамою. Для мене він завжди залишиться тим усміхненим хлопчиком на ковзанах, добрим і світлим, і водночас — мужнім Левом, який віддав життя за Україну. Моє серце б’ється доти, доки живе пам’ять про мого сина.”

Донька Діана з любов’ю ділиться спогадами: «Мій тато Вадим був неймовірною людиною. Він умів віддавати останнє навіть тоді, коли самому було нелегко. Його серце завжди було відкрите для людей – він допомагав хлопцям, підтримував знайомих і навіть зовсім чужих. Одного разу тато врятував собаку з Бахмута – «Лева». І тепер Лев живе з нами, ніби нагадуючи щодня про тата, його добре серце і безмежну любов до життя. Для мене він став особливою згадкою про батька, живим символом його доброти.

Я безмежно вдячна Богові, що мала такого тата. Я люблю його всім серцем і завжди любитиму. Він назавжди залишиться для мене прикладом мужності, тепла і щирості. А коли я дивлюся на Лева – згадую його ще сильніше і відчуваю, що тато поруч, у кожному подиху, у кожному доброму вчинку.
Тату, я тебе дуже люблю».

🌻🌻🌻🌻Записала Наталія Балан Іванова зі слів матері Тетяни Зарубайко та донечки Діани

Село Стерче, 2025 р.

Вічна пам’ять і слава полеглому воїну Вадиму Чорнею.