🌻🌻🌻🌻🌻🌻 Вшановуємо пам’ять Ігоря Лупуляка (1970 – 2023 рр.) «Професор» у рамках Всеукраїнської акції «Сонях». 🌻🌻🌻🌻🌻🌻

Ігор Лупуляк завжди прагнув до нових знань та висот. Його захоплення авіацією з дитинства, коли він міг годинами пояснювати принципи польоту, малюючи схеми на будь-якому клаптику паперу, свідчило про його неабияку допитливість. Ці знання та захоплення принесли йому прізвисько «Професор». Він з легкістю міг конструювати, паяти та створювати нові речі з, здавалося б, непотрібних деталей. Його кімната перетворювалася на справжню майстерню, де панував творчий хаос з моделей літаків, двигунчиків та дротів.

Гра в шахи була для Ігоря Лупуляка не просто грою, а справжньою інтелектуальною битвою, де він демонстрував спокій, зосередженість та вміння знаходити неочікувані рішення. Він ніколи не відмовляв у допомозі, завжди знаходив час, щоб поділитися знаннями або підтримати своїх друзів та однокласників. Його щирість, доброта та теплий сміх залишили глибокий слід у пам’яті всіх, хто його знав.

Війна внесла свої корективи в життя Ігоря. Він двічі побував у зоні АТО, де виконував свій обов’язок із честю та гідністю. Після повернення служив у Тернополі, у ракетних військах, де його уважність і точність, відточені ще в дитячій майстерні, були надзвичайно важливими. Його професіоналізм та відданість справі були неоціненними.

Напередодні повномасштабного вторгнення Ігор Лупуляк брав участь у параді в Києві, де отримав медаль. Це була нагорода за його службу, працю та відданість Україні. Він прийняв її зі скромністю, розуміючи, що справжня цінність — у служінні, а не в самому відзначенні.

Таким його запам’ятають: мрійником, майстром, надійним другом і відданим побратимом. Людина, яка вміла створювати: від моделей літаків до міцних стосунків. Ігор Лупуляк завжди був там, де він був потрібен, адже «Професор» не лише мріяв, а й діяв, втілюючи свої плани в життя.

🌻🌻🌻🌻 Зі слів однокласника Василя Добрянського записала Наталія Балан Іванова. Селище Глибока. 2025 рік.🌻🌻🌻🌻

@читачі