Завдяки принциповій позиції прокуратури, суд у червні поточного року виніс постанову про притягнення до відповідальності керівника одного з районних навчальних закладів. Посадову особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). На неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень. Цей випадок наголошує на важливості неухильного дотримання антикорупційного законодавства та запобігання виникненню ситуацій, що призводять до конфлікту інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 172-7 КУпАП, реальний конфлікт інтересів визначається як суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями. Така суперечність може впливати на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Це ключове визначення для розуміння суті правопорушення, за яке було притягнуто керівника закладу освіти. Важливо розуміти, що будь-яка посадова особа, особливо в освітній сфері, де формуються майбутні покоління, повинна діяти виключно в інтересах закладу та суспільства, уникаючи будь-яких проявів, що можуть бути розцінені як конфлікт інтересів.

Протягом 2023-2025 років керівник-освітянин вчинила дії в умовах реального конфлікту інтересів, порушивши вимоги пункту 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції». Зокрема, вона видавала накази, якими дозволяла проводити викладацьку діяльність своєму чоловікові та рідному брату. Це пряме порушення законодавства, оскільки такі дії створюють реальний конфлікт інтересів, який може впливати на об’єктивність розподілу навантаження, оцінки праці та інших управлінських рішень. Крім того, посадова особа не повідомила про наявність цього конфлікту інтересів, що є окремим правопорушенням. Саме це і стало підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Нагадаємо, що приватний інтерес – це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, що може бути зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами. Це також включає інтереси, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. Розуміння цього терміну є критично важливим для всіх, хто обіймає посади, пов’язані з публічною службою, задля уникнення потенційних корупційних ризиків та забезпечення прозорості діяльності.

Зважаючи на вищевикладене, у випадку виникнення конфлікту інтересів необхідно невідкладно повідомити про це письмово безпосереднього керівника або засновника закладу. На підставі такої поданої заяви може бути застосовано зовнішнє врегулювання конфлікту, наприклад, шляхом видання відповідного нормативного акту вищого за рівнем органу. Такі дії є запорукою дотримання законності, формування довіри до державних та комунальних установ, а також ефективним інструментом профілактики корупції.

Дотримання цих правил забезпечить не лише дотримання законності в закладах освіти, а й сприятиме загальній профілактиці корупції в суспільстві. Це допоможе уникнути притягнення до адміністративної відповідальності та підтримає високий рівень довіри до управлінських рішень. Прозорість та відсутність конфлікту інтересів є фундаментом ефективного та справедливого управління в будь-якій сфері, особливо в такій чутливій, як освіта..

« повернутися