День Державного Прапора України, встановлений Указом Президента у 2004 році, щорічно відзначається 23 серпня. Це свято вшановує багатовікову історію українського державотворення та державну символіку незалежної України, виховуючи повагу громадян до державних символів. Наш стяг є одним з найважливіших державних символів країни, що відбиває національні традиції та ідентифікує територію.

Наступного дня, 24 серпня, Україна святкує День Незалежності – найбільше державне свято. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР Акта проголошення незалежності України.

Для українців свобода та гідність завжди були основоположними цінностями, що спонукали до боротьби за незалежність. У ХХ столітті наш народ здобував державність кілька разів. Тому 24 серпня 1991 року Україна відновила свою незалежність. Важливим кроком до повернення історичної справедливості стало прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України. Тоді Верховна Рада УРСР підтримала прагнення народу ліквідувати політичну й економічну залежність від центру та розбудовувати самостійну державу, відроджуючи національну культуру та історичну пам’ять.

Акт про державну незалежність 24 серпня 1991 року спирався на Декларацію про суверенітет, ухвалену 16 липня 1990-го. Результати Всеукраїнського референдуму, що відбувся 1 грудня 1991 року, стали найпереконливішим підтвердженням волі народу.

Постання суверенної України відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР, остаточному руйнуванні комуністичної тоталітарної системи імперського типу. Це стало початком нового етапу розвитку демократичної сучасної Української держави.

Незалежність України – запорука вільного розвитку держав і народів Європи та головна перешкода для російського імперіалізму, який намагається політично, економічно та духовно поглинути Україну. Нині, в умовах агресії з боку Росії, ми продовжуємо боротьбу за власну свободу та незалежність.

Про День Державного Прапора України

Витоки кольорів Державного Прапора України сягають доби Руського королівства, коли синя та жовта барви позначали державу короля Данила у ХІІІ столітті. Перша згадка про поєднання синьої і жовтої барв на «гербових прапорах» українських земель датується початком ХV століття. У Грюнвальдській битві 1410 року воїни з Львівщини йшли у бій під синім прапором із жовтим левом, що спинався на скелю. У ХV столітті гербом Руського воєводства (Львівська, Галицька та інші землі) у Польському королівстві продовжував залишатися лев. Цікаво, що форми цього геральдичного знака могли бути різними – лев був і в короні, і без, зі скелею чи без. Проте кольори залишалися однаковими: поле щита – синє, а лев і скеля – золоті. Після 1772 року, коли частину західноукраїнських земель було приєднано до Австрійської імперії, давній знак із левом тимчасово вийшов з ужитку.

1848 рік. У Європі триває Весна народів – підйом демократичних і визвольних рухів. Саме тоді відродився історичний символ Руського королівства – лев. Разом із жовтим та синім кольорами він став національним знаком українців Галичини. У ті часи стихійно і масово почали утворюватися місцеві військові загони, які потребували прапорів. Однак, не маючи змоги швидко їх виготовити, вони просили Головну Руську Раду допомогти «штандар руский зо Львова спровадити». Так замість зображення лева почали поширюватися простіші у виготовленні полотнища «в руських барвах» із двох рівновеликих синьої та жовтої смуг.

На початку ХХ століття, після падіння царату в Російській імперії та на тлі національно-визвольного руху, такий стяг поширився всією Україною. Під синьо-жовтими прапорами проходили багатотисячні мітинги, під ними вирушали на фронт. Офіційно цей стяг в Українській Народній Республіці затвердили 27 січня 1918 року в Тимчасовому законі про флот. Попри переслідування з боку більшовиків після окупації України, питомо українські кольори залишалися нашим символом. Важливі події українського державотворення, боротьби за свободу, акції протесту та непокори відбувалися під національним стягом.

4 вересня 1991 року, вже після відновлення незалежності України, національний синьо-жовтий прапор було піднято над Верховною Радою.

Незалежність України – маяк свободи. Відновлення незалежності України у 1991 році призвело до розвалу радянського союзу. Протягом трьох десятиліть незалежності Україна, попри всі труднощі, залишалася прикладом життєздатності демократичних інститутів на пострадянському просторі, альтернативою авторитаризму. Сьогодні перемога України у війні з Росією відкриє шлях до свободи та демократичного розвитку народам Російської федерації, а також зміцнить демократичні устрої Європи і світу.

У 1991-му Україна виборола право на самостійність, але з того часу їй доводиться відстоювати і втілювати незалежність на практиці. Після проголошення історичного Акта ми чинили опір спробам накинути нам нове ярмо під вивісками СНД, Євразійський та Митний союзи, боролися за створення власної армії і флоту, відстоювали наш український Крим та Севастополь.

Москва постійно випробовувала нашу незалежність на міцність. Коли ж прийшло усвідомлення, що “гібридні” методи боротьби безсилі, Путін зважився на повномасштабну війну.

Незалежність – як повітря. Його не помічаєш, але без нього не можеш жити. Росія тимчасово окупувала до 20% української території, “перекривши кисень” її мешканцям.

На загарбані землі імперія принесла старі практики нищення українства:

випалену землю і мародерство, фільтраційні та концентраційні табори, позбавлення власності і депортації, вбивства і катування, русифікацію та деукраїнізацію, фейкові референдуми і цинічну пропаганду.

Шлях становлення незалежності ми маємо пройти до кінця, завершити розпочате в 1991-му. Мусимо остаточно визволити всі окуповані території та зруйнувати імперію – тюрму народів.

Ми прагнемо такого ж мирного сусідства з невеликими національними і демократичними країнами на сході, яке вже маємо на заході. Тільки тоді Україна і вся Європа почуватимуться в безпеці.

Нескорена незалежна Україна – маяк свободи для поневолених народів Росії, новий імпульс для європейського духу єднання і солідарності.

« повернутися