1 жовтня в Україні щорічно відзначається День захисників і захисниць України. Це свято, започатковане у 2014 році, є виявом глибокої шани до мужності, героїзму та самовідданості тих, хто стоїть на захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Воно також вшановує багатовікові військові традиції українського народу та сприяє зміцненню патріотичного духу в суспільстві.

Історично це свято тісно пов’язане з українським народним святом Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається захисницею від ворогів. Козаки глибоко шанували Божу Матір, а Покрова для них була одним із найважливіших свят. Сучасні захисники та захисниці України продовжують і примножують ці славетні козацькі традиції. 

Український інститут національної пам’яті підготував комплексні інформаційні матеріали, присвячені Дню захисників і захисниць України, що розкривають його історичний контекст та значення. 

Ключові повідомлення

День захисників і захисниць – це, перш за все, свято тих, хто щодня боронить нашу свободу, даючи можливість іншим українцям жити, працювати, творити та плекати майбутні покоління.

У цей день ми вшановуємо як сучасних героїв, так і подвиги українських захисників минулих епох. Нинішні воїни гідно продовжують тисячолітні українські військові традиції, демонструючи незламність та відвагу. 

Наша безмежна вдячність усім, хто боронить незалежність України, та вічна пам’ять тим, хто віддав найцінніше за нашу свободу. Підтримка Сил безпеки та оборони України – це не абстрактна дія, адже серед них – наші рідні, друзі та колеги, які самовіддано захищають Батьківщину. 

Найпростіший, але надзвичайно важливий спосіб висловити свою вдячність – це підтримувати бойові підрозділи фінансово, роблячи донати.

Наш обов’язок – бути надійною опорою для армії, максимально ефективно підтримуючи наших оборонців і наближаючи омріяну Перемогу.

Сучасна українська армія завоювала репутацію однієї з найбоєздатніших у світі. Протягом століть українські захисники були і залишаються щитом Європи.

Україна плекає пам’ять про героїв минулих епох: від воїнів часів Русі та козацької доби до героїв Української революції та УПА. Ця спадковість поколінь простежується і в сучасній військовій символіці, зокрема в елементах одностроїв, як-от головний убір «мазепинка» та нарукавний знак із тризубом. Офіційне військове вітання «Слава Україні! – Героям слава!» є невід’ємною частиною нашої військової традиції.

Війна загартовує українську націю, а героїзм, відвага та самовідданість нинішніх захисників здобули їм найвищий рівень довіри в українському суспільстві та повагу у світі. Ми віримо, що сучасні захисники здобудуть нашу спільну Перемогу.

Збройні сили України на сьогодні є інституцією, яка користується найбільшою довірою в українському суспільстві.

Історична довідка

1 жовтня відзначається свято Покрови Пресвятої Богородиці. Ідея заступництва Богородиці як захисниці від ворогів сягає часів Русі, пов’язана з походами русів IX століття. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах як вияв подяки Богові та Пресвятій Богородиці. 

Свято Покрови має особливе значення в Україні, отримавши серед козаків назву «Козацька Покрова». Саме в цей день на Запорізькій Січі часто проводилися козацькі ради для обрання отаманів та старшини. 

З’явилися й специфічні ікони «Козацька Покрова», де під омофором Богородиці зображені українські ієрархи, гетьмани та козаки.

Під час Української революції 1917–1921 років відродилися козацькі традиції, що лягли в основу розбудови збройних сил Української Народної Республіки, Української Держави та Західноукраїнської Народної Республіки. Це проявилося у назвах військових формацій, таких як Український козацький полк імені Богдана Хмельницького, а також формування, названі на честь інших гетьманів і полководців. Терміни «січові стрільці», «запорізька група», «сердюцька дивізія», «гайдамацькі полки» та «вільне козацтво» також свідчать про вплив козацької спадщини.

Козацькі військові традиції в Українській революції також відбилися у військовій символіці, назвах військової техніки, кораблів, а також у військовій термінології для позначення рангів та посад (козак, ройовий, чотар, сотник, полковник, отаман). Це відображалося й в одностроях, зокрема кашкеті-«мазепинці», та зовнішньому вигляді вояків.

У Другій світовій війні українці боролися проти нацизму в лавах Червоної армії, Української повстанської армії та інших збройних формуваннях Антигітлерівської коаліції. Українці були серед тих, хто піднімав прапори над Рейхстагом, і пліч-о-пліч з іншими народами боролися проти нацистської агресії. Вояки УПА боролися за відновлення української державності, наслідуючи козацькі військові традиції. Символічно, що день створення УПА – 14 жовтня – співпадав із святом Покрови Пресвятої Богородиці. Боротьба УПА була продовженням національно-визвольного руху.

Сьогодні Збройні сили України, маючи 11 років бойового досвіду, є однією з найбоєздатніших армій світу. Реформовані та модернізовані за найновішими стандартами, вони відновили питомі українські мілітарні традиції.

ВІЙСЬКО РУСІ (ІХ–XIV століття)

Військо середньовічної держави Русь складалося з князівської дружини, народного ополчення та найманих загонів. Професійні воїни становили основу дружин, що належали великим князям, удільним князям та боярам. За службу вони отримували винагороду або землю. Народне ополчення скликалося за потреби, включаючи всіх чоловіків. Літописи вказують середню чисельність війська у 15-20 тисяч. Озброєння включало різноманітну зброю, а під час облоги фортець використовувалися військові машини. Для захисту застосовували кольчуги, панцирі, шоломи та щити. Основними родами війська були піхота та кіннота, згодом розвивався і флот.

У ВІЙСЬКУ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА РУСЬКОГО (середина XIV – середина XVI століття)

Українські землі стали частиною Великого князівства Литовського. Тактичними одиницями війська були корогви, сформовані в кожній землі, зокрема відзначалися волинські та подільські. Існувала також «виправа з дібр і міст», коли землевласники споряджали загони. Рицарство використовувало захисне спорядження, а основною зброєю були списи, мечі, шаблі, луки. Артилерія з’явилася наприкінці XIV століття, а гармати стали стандартним озброєнням. Важливі перемоги включають битву на Синіх Водах (1362) та під Грюнвальдом (1410).

КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (кінець XV – XVІІІ століття)

Козацьке військо розвивалося в умовах постійної готовності до бою, формуючи нового, універсального воїна. Первинною одиницею була ватага, а пізніше сформувалася структура з гетьмана, полковників, сотників і десятників. Чисельність війська варіювалася від тисяч до сотень тисяч у періоди великих кампаній. Козаки використовували стрілецьку та холодну зброю, а також артилерію. Вони були універсальними воїнами, де піхота становила ударну силу. Козацькі походи сягали Чорного моря. Визначні перемоги включають Хотинську битву (1621) та биву під Конотопом (1659).

УКРАЇНСЬКІ СІЧОВІ СТРІЛЬЦІ (1914 – 1918 роки)

З початком Першої світової війни було створено Легіон Українських січових стрільців, який згодом перетворився на 1-й Полк УСС. Легіон був організований за австрійським зразком і мав розвинену структуру, включаючи кулеметні, мінометні та інші спеціалізовані роти. Основною зброєю була гвинтівка Манліхера. УСС брали участь у запеклих боях у Карпатах, зокрема за гору Маківку.

ВІЙСЬКО ДОБИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917-1921 роки)

Після української революції почалося формування національних збройних сил, зокрема сердюцьких дивізій. На основі добровольчих формувань, таких як курінь Січових стрільців та Гайдамацький кіш, створювалася армія УНР. Військо будувалося за територіальним принципом, з корпусами, що мали назви за районом дислокації. Галицька армія ЗУНР також відзначилася бойовими операціями. Об’єднана українська армія налічувала до 100 тисяч вояків. Збройні формування складалися з піхоти, кінноти, артилерії та технічних частин. Піхота була найчисленнішою, артилерія вважалася найкращою частиною війська. Озброєння було переважно російського та австрійського походження. Важливі бої включають бій під Крутами (1918) та Чортківську офензиву (1919).

КАРПАТСЬКА СІЧ (1938 – 1939 роки)

У 1938 році на Закарпатті була створена парамілітарна організація «Карпатська Січ» для захисту краю. Її метою був захист населення та уряду. Січовики несли патрульну службу, допомагали поліції. Основне озброєння складалося з гвинтівок та кулеметів. Карпатська Січ була піхотною формацією, що брала участь у бою на Красному полі проти угорських військ у 1939 році.

УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ (1940-1950-ті роки)

УПА формувалася за зразком регулярних армій, поділена на генеральні військові округи. Основною тактичною одиницею була сотня, що складалася з трьох чот. УПА використовувала виключно трофейну зброю, переважно німецького та радянського виробництва. Це була переважно піхотна армія, яка боролася проти нацистських та радянських окупантів. Повстанці діяли до 1945 року, після чого перейшли до збройного підпілля, яке тривало до 1950-х років.

Тематичні ресурси та матеріали Інституту

Український інститут національної пам’яті надає широкий спектр тематичних ресурсів, присвячених українській військовій історії та сучасному протистоянню. Серед них – інтерактивні карти, методичні рекомендації, виставки, плакати, відеоматеріали, подкасти та публікації. Ці ресурси охоплюють різні періоди української військової історії, від давнини до сучасності, детально висвітлюючи боротьбу за незалежність, подвиги героїв та історичні паралелі. Доступ до них надається через посилання, зокрема на ресурсах Інституту та в соціальних мережах.

Особливу увагу приділено висвітленню російсько-української війни, її наслідків, злочинів окупантів та героїчного спротиву українського народу. Виставки, такі як «10 років агресії – 10 років спротиву» та «Наш Маріуполь», а також численні відеоматеріали та публікації, доступні для ознайомлення. Вони розкривають як історичні передумови, так і сучасні аспекти конфлікту, підкреслюючи незламність українського духу. Ресурси включають інформацію про жінок на війні, капеланів, волонтерів, а також історії місць війни та визволення територій. Детально висвітлено боротьбу української повстанської армії, козацьке військо, Січових стрільців та інші важливі етапи української військової історії. Тематичні рубрики в соціальних мережах та відеолекції для військових доповнюють цю інформаційну базу. Інститут також видає брошури та книги, що поглиблюють розуміння цих подій.

Виставки:

«10 років агресії – 10 років спротиву» – висвітлює різні аспекти російсько-української війни. «Наш Маріуполь» – розповідає історію міста від козацької доби до опору 2022 року. «Україна. Війна в Європі» – про історичні передумови та сучасну фазу війни. «Кожен із нас – воїн» – про історичну тяглість національного спротиву. «Рашизм – це…» – розкриває зміст квазіідеології рашизму та його злочини. «Комунізм = Рашизм» – порівнює злочини комунізму та рашизму. «Українське військо: 1917–1921» – про початки Українського війська. «Проти Голіафа» – про жінок і чоловіків з УПА. «Люди Свободи» – про людей, які боролися за незалежність України. «Воля України або смерть» – про антибільшовицький повстанський рух. «Рекрутинг: з прадавніх часів до сучасності» – про комплектування українського війська.

Плакати:

«Воїни. Історія українського війська» – плакати про історію українського війська. Арт-плакати «Військова еліта Української революції 1917-1921 років» – зображення легендарних старшин. Серія банерів про перший рік війни – фото та розповіді про війну. «Патрони наших вулиць» – листівки про видатних діячів та сучасних захисників. «Герої наших вулиць» – про загиблих захисників України.

Рубрики на сторінках Інституту в соціальних мережах: «Героїчні історії російсько-української війни», «Росія вбиває», «Росія знищує українську культурну спадщину», «Загублене дитинство», «Патрони ЗСУ».

Освітній проєкт «Діалоги про війну» – відеорозмови про війну, її причини та наслідки.

Випуски подкасту (На)памʼять:

«Чай у пакетиках, меморіальні традиції, мобілізація. Незнаний спадок Першої світової війни», «Якою є гідна памʼять про досвіди війни?» – обговорення меморіалізації та конкурсу.

Історичні каруселі на телеграм-каналі Інституту: «УГВР-80. П’ять фактів про “повстанський парламент”», «7 українських артефактів та феноменів Першої світової війни», «Кенгірське повстання. Вільні навіть у неволі», «14 квітня – початок антитерористичної операції», «Москва» пішла на дно. Як українські ВМС контролюють море без застосування бойових кораблів», «10 років подвигу 10-ї Сакської бригади морської авіації», «Початок звільнення півночі Донеччини», «Про Кримський похід Болбочана 1918 року», «Визволення півночі України», «Перший вбитий у новій російсько-українській війні військовий – Сергій Кокурін», «Карпатська Україна та Августин Волошин», «Бій під Крутами – локальна битва із важливим геополітичним значенням», «Розвіюємо міф навколо відносин між козаками і кримськими татарами».

Відеоматеріали:

«Герої України. Південь» – інтерв’ю з Героями України. «Козацьке коріння Донеччини та Луганщини» – про козацьку історію краю. «Вогонь та Мистецтво: Сага Героїв» – про військових, порівняних з митцями. «Голоси Революції Гідності» – свідчення учасників подій. «Голоси УПА» – спогади учасників боротьби. Серія «Нескорені» – про воїнів УПА, розказана нащадками. Відеолекції «Бойовий шлях Армії УНР» – про командирів, підрозділи, операції. Документальний цикл про політв’язнів. Відео «Люди епохи» – про видатних історичних осіб. Відеоісторія «Українська революція 1917–1921 років. Як творилась держава». Відеоісторія «За що боролась українська повстанська армія?». Відеолекції з історії України для військових. Серія «Жінки, які загинули за Україну». «Історії місць війни» – спогади про окупацію. «14 квітня 2022 року українські військові потопили російський флагманський корабель «Москва».

Видання Інституту:

Брошура «2014: початок російсько-української війни» – про передумови та початок агресії. «Без ротації» – про війну. «Воїни Дніпра: цінності, мотивації, смисли». «Дівчата зрізають коси» – про жінок на війні. «Волонтери: Сила небайдужих». «Капелани. На службі Богу і Україні». «Люди “сірої зони”: свідки російської анексії Криму 2014 року».

« повернутися