До Другої світової війни в Неплюєвому та навколишніх хуторах жило до 2,5 тисяч людей, –
пригадує останній старожил селища Анатолій Сергійович Черторижський.
«Працювали кілька цехів лісокомбінату, що виробляли шпали для залізниці, брус та дошку для виробництва. Виробництво забезпечувалося трьома локамобілями (паровими машинами) на пасовій передачі. Селище тоді мало власні школу, хлібопекарню та клуб. Переважна частина населення мешкала в сімейних будинках», – передає слова старожила краєзнавець Едуард Баранов.
