🌻🌻🌻🌻До Міжнародного дня зниклих безвісти 💙🖤 та Всеукраїнської акції пам’яті “Сонях”🌻🌻🌻🌻

Сергій Пенюк (2000 р. – 2023 р.): “Тепло, що не згасає” ❤️‍🔥

Сергій Пенюк, молодий герой України, прийшов у цей світ тихим, зосередженим поглядом, ніби відчуваючи змалку вагу відповідальності. Втративши батька у 16 років, Сергійко рано відчув тягар чоловічої ролі, і його серце палало особливим, тихим, але потужним світлом. Його дитячі роки були сповнені не лише іграми, а й прагненням творити: пам’ятаю, як він, ще хлопчиськом, намагався змайструвати шпаківню. Незважаючи на недосвідченість, наполегливість Сергія привернула увагу, і навіть досвідчений столяр допоміг йому, бачачи його запал.

Коли в сім’ї з’явився молодший брат, Сергій взяв на себе нову, надзвичайно важливу місію. Ще будучи школярем, він з ніжністю доглядав за малюком, співаючи колискові та вигадуючи казки, несучи відповідальність, як за найцінніший скарб. Його руки, що з такою обережністю тримали брата, були свідченням глибокої любові та турботи.

Спогади оживають, коли згадуєш, як він приносив додому бездомних кошенят, піклуючись про них з материнською ніжністю. Його літо пахло свіжоскошеною травою, а зима — морозом, коли він з братом з шаленим сміхом мчав на санях, відчуваючи тепло його присутності навіть у найлютіший холод. Його брат, Влад, зростав, дивлячись на Сергія як на провідника у темряві, вчачись у нього доброті та захисту слабших.

Сергій був людиною слова, чесною і світлою. Він міг сперечатися, але завжди тримав обіцянку. Його мовчання було глибоким і змістовним, а вчинки — рішучими. Він ріс чесним, упертим і світлим, завжди готовим прийти на допомогу тим, хто її потребував. Його життя, мов ріка, пройшло шлях від навчання до захисту кордонів, ставши символом відваги та самопожертви. Від 18 років Сергій служив охоронцем миру, захищаючи нашу землю.

У Сергія була мрія — створити “храм руху”, станцію, де метал оживає, а двигуни співають пісні життя. Автомобілі були для нього крилами, що несли мрії за горизонти. На жаль, цій мрії не судилося збутися.

Сергій Пенюк — це приклад мужності, чуйності та людяності. Його світло продовжує освітлювати наш шлях, нагадуючи про справжню любов і незламність. Він пішов, залишивши нам не лише спогади, а й надію. Його дух — у кожному подиху вітру, у боротьбі за вільну Україну. Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях і в нашій боротьбі за майбутнє. Ми віримо в Україну — сильну, вільну, незламну. Пам’ятаймо, що герої живуть вічно.

Записала Наталія Балан Іванова зі слів мами Людмили Пенюк.

Доземний уклін вірному сину України, молодому Герою – Сергію Пенюку…