Прокопенко Андрій Сергійович з Леляків приєднався до Небесного Війська

Нескоренні серця українського народу завжди пам’ятатимуть своїх синів і доньок, відданих борців за свободу. Їхні імена стають легендою, їхні прізвища — символом майбутньої Перемоги. Прокопенко Андрій Сергійович, хоч і не був уродженцем Київщини, став її Янголом Безсмертя.

Андрій Сергійович Прокопенко народився 27 квітня 1988 року в Донецьку. З раннього віку, з 11 років, він ріс без батька, ставши надійною опорою для своєї матері. Після успішного закінчення школи, завдяки своєму хисту до математики та аналітики, здобув вищу освіту в Донецькому університеті економіки та торгівлі за спеціальністю “Економіст”.

Через трагічні події на Сході України, Андрій був змушений переїхати до Києва. Серед обмеженої кількості речей він вивіз із собою синьо-жовтий прапор, отриманий у школі як нагороду. Цей прапор був для нього символом українського Донецька, і Андрій вірив, що одного дня він повернеться до рідного міста.

Переїхавши до Києва, Андрій знайшов роботу за спеціальністю, почав планувати своє майбутнє. Він мав “золоті руки” і завжди був готовий допомогти рідним та знайомим. У 2024 році Андрія було мобілізовано до лав Збройних Сил України. З 25 листопада 2024 року він вважався безвісти зниклим. Через дев’ять місяців, у серпні 2025 року, його мати отримала звістку про загибель сина під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку. Андрій загинув від смертельного вибухового поранення, отриманого під час мінометного обстрілу позиції.

Андрій був душею компанії, доброю та відкритою людиною, яка легко знаходила спільну мову з людьми та мала багато друзів, з деякими підтримувала зв’язок зі шкільних часів. Він ніколи не відмовляв у допомозі, щиро любив дітей та своїх племінників. На початку повномасштабного вторгнення він прихистив покинуту сусідами кішку, а також допомагав працівникам автозаправної станції, де працював, через брак персоналу, оскільки жив поруч.

Робота Андрія була пов’язана з відрядженнями, він особливо любив Харків та Львів. Цікаво, що тіло героя, репатрійоване 14 лютого 2025 року, перебувало у Львові, місті, яке він обожнював. У 2023 році Андрій разом зі своєю мамою, Тетяною Прокопенко, переїхав до села Леляки. Він не мав дружини та дітей, працював у Києві в аудиторській компанії.

Похований герой у Києві. Йому було 37 років. Україна схиляє голову перед матір’ю Героя, наші серця пронизані невимовним болем. Зв’язок між українським Донецьком і Київщиною навіки скріплений нитками співчуття. Донецький хлопець, який безмежно любив Україну – наш Герой, а його подвиг – джерело натхнення для воїнства. Вічна пам’ять Герою! Вічна йому слава!