Які штрафні санкції застосовуються до юридичних осіб (ЮО) – платників єдиного податку (ЄП) четвертої групи, якщо вони мають можливість своєчасно виконати податковий обов’язок, але не сплатили (несвоєчасно сплатили) задекларовану позитивну різницю між сумою загального мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) та сумою сплачених податків, зборів, платежів і витрат на оренду землі, або не подали додаток «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий рік» у складі декларації платника ЄП четвертої групи?

Згідно з Податковим кодексом України (ПКУ), мінімальне податкове зобов’язання – це мінімальна величина податкового зобов’язання зі сплати податків, зборів, платежів, контроль за якими здійснюють контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією сільськогосподарської продукції, власністю та користуванням земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь. Загальне МПЗ визначається як сума мінімальних податкових зобов’язань щодо кожної земельної ділянки, право користування якими належить юридичній особі.

Стаття 297 прим. 1 ПКУ встановлює особливості визначення загального мінімального податкового зобов’язання для платників єдиного податку. Для платників четвертої групи, зокрема юридичних осіб, різниця між сумою загального МПЗ та сумою сплачених податків, зборів, платежів і витрат на оренду землі обчислюється шляхом віднімання від загального МПЗ суми сплачених протягом року податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.

Розрахунок загального МПЗ за податковий рік є додатком 3 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи (юридичної особи). Цей додаток є невід’ємною частиною декларації, і його повинні подавати власники, орендарі, користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а також голови сімейних фермерських господарств.

У разі позитивної різниці між сумою загального МПЗ та сумою сплачених податків, зборів, платежів і витрат на оренду землі, платник єдиного податку четвертої групи зобов’язаний збільшити суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету за наступний рік, на суму цієї позитивної різниці. Ця позитивна різниця вважається частиною зобов’язань з єдиного податку.

Мінімальне податкове зобов’язання визначається з 2022 року. У разі несплати узгодженої суми грошового зобов’язання, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: 5% при затримці до 30 днів та 10% при затримці більше 30 днів. Умисні діяння тягнуть за собою штраф у розмірі 25%, а повторні порушення або прострочення сплати більше ніж на 90 днів – 50%.

Платники податків, які самостійно виявили помилки, можуть внести зміни до податкової звітності. Тимчасово, з 1 серпня 2023 року до припинення воєнного стану, платники, які виправили помилки, що призвели до заниження податкового зобов’язання, звільняються від штрафних санкцій та пені, за умови дотримання вимог статті 50 ПКУ.

Проте, ПКУ не передбачає звільнення від відповідальності за несплату задекларованої позитивної різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та сумою сплачених податків, зборів, платежів і витрат на оренду землі, або за неподання Додатка 3.

Таким чином, у разі несплати (несвоєчасної сплати) задекларованої позитивної різниці між сумою загального мінімального податкового зобов’язання та сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду землі, до юридичної особи – платника єдиного податку четвертої групи, яка має можливість своєчасно виконувати свій податковий обов’язок, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 124 ПКУ. У разі неподання Додатка 3 у складі декларації, платники повинні уточнити податкове зобов’язання, подавши Додаток 3 у складі уточнюючої декларації без нарахування штрафних санкцій та пені.

« повернутися