Сумна звістка для родини та громади: відійшла у вічність Галина Петрівна Павленко (у дівоцтві Марчук), 16 жовтня 2025 року. Ця втрата стала ще однією важкою подією для родини, яка нещодавно пережила смерть старшої сестри Людмили Петрівни Макаренко – Марчук. Як то кажуть, горе не ходить поодинці.

Галина Петрівна розпочала свій трудовий шлях у 17 років, працюючи дояркою в колгоспі села Козичанка. Це була виснажлива праця для юної дівчини. Згодом вона здобула фах бібліотекаря, закінчивши бібліотечний відділ культурно-освітнього училища в Києві. Повернувшись до рідного села, Галина Петрівна присвятила себе роботі у Козичанській сільській бібліотеці, де її талант до організації та любові до книг був дуже цінним.

З дитинства Галина Петрівна мала хист до віршування. Її поетичний дар знайшов втілення у двох виданих збірках: “Розбите серце” та “Рушники моєї долі”. Її вірші, сповнені глибоких почуттів та життєвої мудрості, залишили слід у серцях читачів. Вона виховала трьох дітей: синів Володимира та Олександра, і доньку Наталку. Особливо зворушливим є той факт, що обидва її сини є захисниками України, які героїчно боронять нашу землю від агресора. Галина Петрівна завжди пишалася своїми синами та присвячувала їм свої найщиріші молитви та вірші.

Вона брала активну участь у громадському та політичному житті села Козичанки та Макарівського району, завжди виступаючи за добрі зміни. Довгий час Галина Петрівна працювала також у Козичанському ФАПі, надаючи допомогу односельцям. На пенсії вона присвятила себе веденню великого господарства, садівництву та квітникарству, знаходячи радість у спілкуванні з природою та у своїй поезії. Її мрією було дочекатися перемоги України, якій вона присвячувала багато своїх творів. На жаль, доля розпорядилася інакше, і вона не побачила мирного неба над рідною землею. Але її віра та надія, втілені у віршах, залишаться з нами як нагадування про незламність духу.

Вічна пам’ять та світла згадка про Галину Петрівну Павленко. Нехай її душа знайде спокій у Царстві Небесному.