Друга річниця загибелі Олександра Лузана

У нашій пам’яті Олександр Лузан назавжди залишиться життєрадісним і усміхненим. Його відданість і самопожертва навічно закарбуються в наших серцях. Цей день – не лише скорботне нагадування про болючу втрату, але й символ неймовірної сили духу та мужності.

У мирному житті Олександр був справжнім майстром своєї справи. Кожен виріб, створений його руками, ніс у собі тепло і душу майстра. Олександр мріяв передати свої знання та навички сину й брату, щоб його справа жила далі.

У березні 2022 року Олександра призвали на військову службу. Пройшовши навчання, за кордоном він був направлений на Херсонський напрямок, де в той час точилися запеклі бої. Виконуючи обов’язки радіотелефоніста першого стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини А 4582, Олександр загинув 13 вересня 2022 року під час бою біля села Сухий Ставок Херсонської області, отримавши смертельні поранення від мінометного обстрілу.

У вересні 2023 року, напередодні Дня Захисників та Захисниць України, мати Олександра отримала орден «За мужність» ІІІ ступеня, а в червні 2024 року родині було вручена відзнака від командира військової частини де Олександр проходив службу.

Олександр – не просто воїн, він безсмертний Герой, чий подвиг назавжди закарбовано в наших серцях. Два роки гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам’яті. Низько склоняємо голови в пошані перед відважністю, стійкістю та патріотизмом нашого захисника.

Світла пам’ять Герою.

« повернутися