Дружба між Нехворощею та Огіївкою – це більше, ніж офіційне побратимство. Це щирі стосунки, які заклали наші пращури в далекому 1924 році, переселившись «на вільні землі» й заснувавши неподалік Сахновщини нове поселення, назвавши його на честь хутора Огіївка, що в ту пору був на території Кобеляцького району і звідки родом учасник партизанського руху в період Української революції 1917-1921 років Яків Родіонович Огій. Саме він, будучи головою виконкому Красноградської округи, допоміг переселенцям облаштуватися на новому місці.
Тож не дивно, що в огіївців багато родичів серед нехворощан, і навпаки. Щоправда, час бере своє, і родинні зв’язки з приходом нових поколінь поступово слабнуть. На заваді цьому стає і чималенька відстань – понад сотня кілометрів.
У 2007 році Огіївку відвідали журналісти Новосанжарської районної газети «Світлиця», поїхавши туди у творче відрядження. Цікавились минувшиною та сьогоденням села, зустрілись з його старожилами та керівником огіївського СВК «Україна» Миколою Мосієнком. Пізніше Микола Михайлович став підтримувати зв’язки між нашими селами на офіційному рівні, бо і його родове коріння по батьковій лінії – з наших країв, тобто із Соколової Балки. Не раз привозив свою делегацію на береги Орілі, найчастіше – на святкування Дня села Нехвороща. Наші теж бували в Огіївці, попереднього разу – на Святі врожаю в 2019 році. Потім зустрічі-святкування «пригальмували» спочатку ковід, затим – вторгнення росії. Але «родинні почуття» від того не згасли, і коли трапилась нагода – знову представники сіл-побратимів зустрілися!
Щойно минуло десять літ з тих пір, як огіївці звели й освятили свою церкву Почаївської ікони Божої Матері, тож учора у них було храмове свято і, за традицією, День села. Відтак зранку в церкві пройшло урочисте богослужіння, на яке приїхали священники з сусідніх церков. А делегацію нехворощан зустрічали настоятель о. Валентин, голова СВК «Україна» Микола Мосієнко і староста Огіївського старостинського округу Лариса Петренко.
Спочатку наша делегація оглянула храм і вручила отцю Валентину подарунок, а по завершенню богослужіння в їдальні сільськогосподарського виробничого кооперативу на святкову трапезу зібралися церковники, віряни й гості. В ході спілкування до присутніх звернувся голова нашої громади Віктор Дубович. Він привітав господарів з їхнім святом і зазначив, що огіївці та нехворощани поєднані історією, вони з одного коріння, тому важливо не поривати зв’язки, бо кожна зустріч – це невидимий місток, що єднає серця, традиції та мрії про спільне майбутнє. Бажав усім, щоб в Україні настав мир і наші громади подолали нинішні труднощі, стабільно розвиватися та упевнено дивилися у своє майбутнє.
Віктор Олександрович вручив Миколі Мосієнку сувеніри з логотипом нашої громади і коровай від нехворощан.
Потім відвідали сільський музей. Невеликий і затишний, він умістився у двох кімнатах під дахом адміністрації СВК «Україна» (колись тут працювали головні спеціалісти колгоспу), але створений з любов’ю до свого села й досить широко розкриває історичний шлях, яким пройшла Огіївка упродовж століття.
Далі Микола Михайлович запросив до себе в кабінет, де вручив Віктору Дубовичу огіївський коровай. З ним обоє дали інтерв’ю для харківського суспільного телебачення. Уточнивши, що Віктор Олександрович теж є аграрієм, журналістка Інна попросила розповісти, що для нього символізує цей запашний хліб. «Коровай – то символ праці, добробуту і життя, – говорив наш голова. – А ще це символ гостинності та єдності громад; знак дружби, поваги, і взаємної доброзичливості, тому його завжди вручають гостям чи господарям. Якщо є коровай – то є і достаток!».
…Такі візити один до одного – це не просто святкові події. Це міцні ниточки, що зшивають серця людей, створюючи єдину спільноту, засновану на взаємній повазі, підтримці та теплі. А ще – на непідробній дружбі, здатній долати будь-які відстані. І будь-які дороги! 🙂
Олександр ЗІНЧЕНКО,
ПРЕССЛУЖБА ТГ