Трускавецька Отг
Проща до Страдча: Пам’ять про загиблих героїв напередодні Великодня
Напередодні Великодня, коли християнський світ святкує Воскресіння Христове, серця багатьох сповнені надії, прагнуть тиші та духовного оновлення. Для родин загиблих військовослужбовців Трускавецької громади, підопічних міського центру соціальних служб, особливим шляхом до зцілення стала проща до села Страдч. Паломництво, організоване під керівництвом депутатки міської ради Надії Онаць, стало можливістю духовного зцілення та вшанування пам’яті героїв.
Страдч, місце, де знаходиться Храм Успення Пресвятої Богородиці, чудотворна ікона, печери XI століття та Хресна дорога, що має статус Єрусалимської, має особливе значення. Це місце, просякнуте молитвою, пам’яттю та мученицькою кров’ю. Саме сюди, де колись загинули монахи та новомученики УГКЦ, приїхали родини тих, хто втратив найдорожчих – своїх синів, чоловіків, братів, які віддали життя за Україну.
Духовна проща була наповнена молитвою та спокоєм. Паломники, у супроводі отця Василя Нестера, мали можливість приступити до Сповіді та пройти Хресну Дорогу. Біля кожної стації звучали щирі молитви, прохання про упокоєння душ загиблих Захисників. Особливо напередодні Великодня, біль втрати стає гострішим. Проте в Страдчі цей біль трансформується в надію, підсилену молитвою. Родини просили для своїх Героїв Царства Небесного, просили сил жити далі, вірячи, що їхні воїни вже з Господом.
Проща завершилася відвідинами стародавніх печер, що стало ще одним кроком до внутрішнього миру та прийняття. Це був час для духовного єднання з тими, кого вже немає поруч фізично, але хто продовжує жити у пам’яті.
Сьогодні, коли війна щодня забирає кращих, духовна підтримка є вкрай необхідною. Турбота про родини загиблих — святий обов’язок кожного з нас. Такі ініціативи, як ця проща, демонструють: ми пам’ятаємо, ми поруч, ми вдячні. Кожна сльоза матері чи дитини – це частина загальнонаціональної втрати, але водночас – і частина сили. Народ, який гідно вшановує своїх полеглих, – непереможний. Прощі об’єднують, даруючи нову надію, де любов перемагає смерть. У цьому — справжнє воскресіння.


