Регулювання найму працівників для іншого роботодавця: ключові аспекти.

Діяльність компаній, що спеціалізуються на наймі працівників для іншого роботодавця в Україні, також відома як аутстафінг або лізинг персоналу, є важливою складовою сучасних трудових відносин. Ця сфера ретельно регулюється чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, а також іншими нормативно-правовими актами. Розуміння цих правил є критично важливим для всіх суб’єктів господарювання, що займаються подібною практикою, з метою уникнення порушень та забезпечення законності діяльності. Роз’яснення з цих питань надає заступник начальника управління – начальник відділу з питань праці північного регіону управління інспекційної діяльності у Полтавській області Наталія ГУСКА, підкреслюючи важливість дотримання встановлених норм.

Стаття 39 Закону України «Про зайнятість населення» чітко визначає ключові вимоги до суб’єктів господарювання, які виступають у ролі роботодавців, що здійснюють найм працівників для іншого роботодавця. Для направлення працівників до іншої компанії необхідно, щоб це було передбачено колективним договором такого роботодавця-посередника, а також обов’язковою є наявність згоди первинної профспілкової організації, що забезпечує захист прав працівників.

Основними обов’язками таких суб’єктів є:

1) Укладення детального договору з роботодавцем-користувачем про застосування праці працівника. Цей договір є основою для легалізації трудових відносин.

2) Забезпечення працівникові заробітної плати, що не може бути нижчою за встановлену законом мінімальну заробітну плату, а також не меншою, ніж отримує працівник безпосередньо у роботодавця-користувача за виконання аналогічної роботи. Це гарантує справедливу оплату праці.

3) Дотримання умов щодо часу роботи та відпочинку, аналогічних тим, що встановлені для інших працівників роботодавця-користувача, згідно з колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

4) Своєчасне нарахування та сплата єдиного соціального внеску (ЄСВ) на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на користь працівника. Це забезпечує соціальний захист.

5) Неперешкоджання укладенню прямого трудового договору між працівником та роботодавцем-користувачем, у якого виконувалися роботи.

Важливо зазначити, що суб’єкти господарювання можуть здійснювати найм працівників для іншого роботодавця у фізичних осіб лише на підставі укладеного договору про надання послуг.

Законом також встановлені чіткі заборони щодо направлення працівників на певні робочі місця. Зокрема, суб’єкту господарювання заборонено направляти працівників до роботодавця-користувача, якщо:

1) протягом останнього року відбулося скорочення чисельності (штату) працівників;

2) не дотримано нормативу чисельності працівників основних професій, задіяних у технологічних процесах основного виробництва;

3) залучаються працівники для виконання робіт у шкідливих, небезпечних та важких умовах праці, а також робіт за основними професіями технологічного процесу основного виробництва.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 36 Закону України «Про зайнятість населення», суб’єкти господарювання, які здійснюють найм працівників для іншого роботодавця, зобов’язані подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відомості про чисельність працевлаштованих ними осіб. Ця щоквартальна звітність подається за формою № 1-ПА (квартальна) «Інформація про кількість працевлаштованих громадян суб’єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні». Порядок її подання затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 03.06.2019 № 851.

Форма звітності № 1-ПА подається до міських, районних та міськрайонних центрів зайнятості не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом. Якщо останній день подачі припадає на вихідний або святковий день, термін переноситься на перший робочий день після нього. Звіт може бути поданий як в електронному вигляді (з використанням електронного цифрового підпису), так і в паперовому (засвідчений підписом керівника або уповноваженої ним особи). Розділ II цієї форми заповнюють саме ті суб’єкти господарювання, які здійснюють найм працівників для іншого роботодавця відповідно до укладених трудових договорів.

За недотримання вимог, пов’язаних з поданням відомостей про працевлаштованих осіб, передбачена відповідальність. Зокрема, у разі неподання або порушення порядку подання суб’єктом господарювання відповідної інформації, стягується штраф у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення, згідно з частиною четвертою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення». Це є важливим стимулом для дотримання трудового законодавства та забезпечення прозорості у сфері зайнятості. Дотримання цих норм є запорукою стабільної роботи та захисту прав як роботодавців, так і працівників у системі аутстафінгу та лізингу персоналу.

« повернутися