Ознаки утоплення:

виділення піни з рота;

зупинка дихання і серцевої діяльності;

посиніння шкірних покривів;

розширення зіниць.

Утоплення відбувається, коли людина у важкій ситуації починає панікувати, забуває, що її тіло легше води і за мінімальних зусиль воно може перебувати на поверхні досить довго як у горизонтальному, так і вертикальному положеннях. Для цього достатньо лише злегка підгрібати воду руками і ногами та за можливості спокійно і глибоко дихати.

У разі потрапляння у вир потрібно набрати в легені побільше повітря і, пірнувши глибше, відплисти вбік під водою, що значно легше, ніж на поверхні, оскільки швидкість руху води на глибині істотно менша.

Схема надання домедичної допомоги:

витягніть потерпілого з води (не забувайте про власну безпеку);

очистіть порожнину рота;

покладіть потерпілого животом на стегно особі, яка надає допомогу, так, щоб голова потерпілого звисала до землі, енергійно натискаючи на груди і спину, видаліть воду зі шлунка і легенів;

приступіть до виконання штучного дихання;

для відновлення серцевої діяльності одночасно зі штучним диханням робіть непрямий масаж серця;

викличте швидку допомогу та продовжуйте реанімаційні заходи до прибуття лікарів або появи ознак смерті (трупні плями);

зігрійте потерпілого при появі ознак життя.

2. Рятування потерпілих на воді.

Ознаки, за яких людині потрібна допомога на воді:

спроба плисти не призводить до просування вперед;

людина кличе на допомогу або махає руками, щоб привернути увагу;

хвора або поранена людина може триматися однією рукою за уражену частину тіла;

людина намагається наблизитися до берега або човна, хапається за пліт або борт човна;

потопаючий хаотично махає руками, намагаючись висунутися з води, щоб набрати повітря, замість того, щоб намагатися плисти;

подібні намагання мимовільні та продовжуються недовго;

тіло у воді перебуває у вертикальному положенні, ноги не виконують плавальних рухів.

Під час прийняття рішення в такій ситуації особливе значення має правильний вибір способу надання допомоги потерпілому та огляд місця події з метою виявлення реальної та потенційної загрози.

Необхідно розуміти, що потопаюча людина діє несвідомо та інстинктивно. Потопаючий може учепитися за вас мертвою хваткою та буде тягнути вас під воду навіть тоді, коли перебуває під водою, але ще не знепритомнів. У такому разі ви не тільки не допоможете, але й самі можете потонути.

У разі наближення до потопаючого спереду необхідно поперед себе тримати рятувальний круг, жердину чи інший плавучий засіб (рятувальний жилет, рятувальний нагрудник тощо).

3. Способи надання допомоги потопаючому:

1) словесний метод:

перебуваючи в безпечному для вас місці, ясно, чітко та коротко скажіть потопаючому, що і як він має робити, підбадьорюйте його словами, намагайтеся заспокоїти його, тоді він швидше зрозуміє ваші поради;

2) підпливання до потопаючого:

підпливайте до потопаючого швидко, розраховуючи свої сили, підпливайте ззаду, позбавляючи потопаючого можливості схопити вас за руки або голову;

підпливши, підніміть голову потерпілого над поверхнею води, полегшуючи йому дихання. Отримавши повітря, потопаючий перестає робити судомні рухи, які ускладнюють його рятування;

3) захват і транспортування на берег потопаючого:

поверніть потопаючого до себе спиною, покладіть свої долоні на нижню щелепу, пальці на підборіддя потопаючого, не закриваючи йому рота. Випряміть руки. Рухаючись брасом, пливіть до найближчого берега, підтримуючи потопаючого весь час на поверхні, або

поверніть потерпілого злегка на бік. Пропустіть свою руку зверху під пахву верхньої руки потопаючого. Захопіть тією самою рукою кисть або передпліччя іншої руки потопаючого. Поверніться й самі на бік. Енергійно працюючи рукою і ногами, способом на боці пливіть до берега.

У разі якщо потопаючий знепритомнів, негайно після прибуття на берег застосуйте прийом штучного дихання. Штучне дихання проводиться стисканням грудної клітки постраждалого через рівні проміжки часу 15-16 разів на хвилину;

4) метод буксирування потерпілого:

при буксируванні вплав потерпілий може бути не в змозі працювати ногами, щоб допомогти вам, але може вхопитися за вас руками, тому потрібно буксирувати його на найбільшій відстані від себе і бути готовим у будь-який момент ухилитися від його спроб ухопитися за вас руками;

спробуйте умовити його лягти на спину або перевернути його, якщо маєте такий досвід. Якщо у вас немає ніякого рятувального засобу, намагайтеся підпливти до потопаючого ззаду, попросивши когось на березі відвертати його увагу від вас;

якщо це не вдасться, спробуйте розвернути потопаючого спиною до себе, для чого схопіть його лівою рукою за ліву руку вище ліктя, якщо це можливо, і різким рухом розверніть спиною до себе та захопіть його зігнутою в лікті лівою рукою під підборіддя. Утримуючи потерпілого лежачим на спині, буксируйте до берега або до найближчої мілини, намагаючись умовити його працювати своїми ногами.

5) метод витягання з дистанційною подачею рятувальних засобів:

якщо поблизу вас є будь-який плавучий предмет (рятувальний круг тощо), киньте його так, щоб потопаючий міг за нього вхопитися. Краще, якщо встигнете прив’язати до нього мотузку (пасок), за яку потім зможете підтягнути потерпілого до берега чи на мілину. Один кінець мотузки (паска) закріпіть за плавзасіб або за береговий предмет, інший – за рятувальний круг чи інший плавучий предмет, який ви подаєте потопаючому;

перед витягуванням потопаючого станьте так, щоб була гарна опора, або ухопіться за плавзасіб чи за береговий предмет, щоб не впасти у воду;

6) рятування на мілководді:

якщо нещастя трапилося на мілководді, знайдіть можливість наблизитися до потерпілого вбрід, щоб подати рятувальний засіб, але тримайте рятувальний засіб так, щоб він був між вами та потерпілим. Міцно стійте ногами на дні, тримайтеся однією рукою за будь-яку опору (наприклад, причал, кущ, гілка дерева тощо). Протягніть рятувальний засіб потерпілому. Якщо присутніх багато, утворіть живий ланцюжок, міцно взявшись за руки;

7) рятування з використанням човна:

якщо є човен, підпливіть до потопаючого, затягніть його на борт через корму, що мінімізує ймовірність перекидання човна. Рекомендується затягнути людину на борт човна за волосся. Якщо немає волосся або можливості за нього вчепитися, необхідно використовувати багор або мотузку, за яку зможе вчепитися потопаючий. Ніколи не стійте у човні на повний зріст під час рятування потопаючого;

8) рятування уплав:

під час наближення до потопаючого уплав необхідно тримати поперед себе будь-який плавучий предмет (рятувальний круг тощо), щоб потопаючий хапався за нього, а не за вас, і подавати його на витягнутих руках, щоб потопаючий не зміг до вас дотягнутися. Підтримуйте з ним зоровий та голосовий контакт. Підбадьорюйте потерпілого, намагаючись примусити його працювати ногами в той час, коли ви за допомогою плавучого предмета будете тягти його до берега чи до найближчої мілини.

4. Самозахист людини, яка рятує потопаючого.

Потопаючий робитиме все, щоб схопитися за рятівника, при цьому не усвідомлюючи, що тягне на дно двох людей. Отже, якщо потопаючий схопив за руки, ноги або шию, необхідно звільнитися.

Якщо потопаючий учепився в руку, треба різко відвести її вбік і на себе, щоб звільнитися. Якщо потопаючий двома руками вчепився в руку, просуньте вільну руку між двома його руками і постарайтеся домогтися їх розтискання, але найкраще затримати дихання і пірнути під воду, щоб опинитися за спиною потопаючого.

5. Надання домедичної допомоги.

Домедична допомога має бути спрямована на якнайшвидше відновлення дихання і кровообігу.

Витягнувши потерпілого з води, необхідно:

швидко очистити верхні дихальні шляхи від піску, мулу та водоростей. Для цього потрібно стати на праве коліно, покласти потерпілого вниз обличчям на своє ліве стегно, лівим передпліччям натиснути на спину, щоб вивільнити від води та предметів дихальні шляхи, одночасно пальцями правої руки вичищати порожнину рота від мулу, піску та водоростей;

захистити шийний відділ хребта накладенням коміра шийного відповідного розміру для дорослих (дітей);

одночасно з очищенням ротової порожнини подразнювати корінь язика та глотку пальцями, щоб викликати блювання, яке прискорить відновлення життєвих функцій;

покласти потерпілого на спину, щоб голова була відкинута назад для розправлення дихальних шляхів. Для цього можна використати валик з одягу, дитячий рятувальний круг тощо;

визначити наявність дихання протягом 5 секунд;

якщо дихання відсутнє, почати робити штучну вентиляцію легень потерпілого способом «з рота в рот»;

визначити наявність пульсу на сонній артерії протягом 10 секунд;

у разі відсутності пульсу водночас із штучним диханням виконувати непрямий масаж серця (на одне вдування робити від п’яти до п’ятнадцяти масажних поштовхів на грудну клітку між ребрами в ділянці серця і цей цикл повторювати до появи ознак дихання і серцебиття);

разом зі штучним диханням здійснювати розтирання та нагрівання тіла;

під час доставки потерпілого до катера або на берег починати робити штучну вентиляцію легень методом «з рота в рот» або «з рота в ніс»;

одночасно з наданням допомоги необхідно викликати підрозділ екстреної медичної допомоги або якнайшвидше, не припиняючи реанімації, доставити потерпілого до закладу охорони здоров’я.

Серцево-легенева реанімація